ТОВ - платник єдиного податку планує орендувати торгові марки у фізичної особи та здавати їх в оренду. Це буде його основним видом діяльності (КВЕД 77.40). Чи дозволено орендовану торгову марку здавати в оренду? Чи може ТОВ із таким видом діяльності перебувати на спрощеній системі оподаткування й отримувати дохід?
Одразу зауважимо, що стосовно цього питання краще отримати індивідуальну податкову консультацію, яку податківці надають на підставі ст. 52 ПКУ. Адже ця схема відносин супроводжується податковими ризиками.
Згідно з ДК 009:2010 під кодом 77.40 значиться "Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами".
Цей клас охоплює діяльність із надання прав на використання продуктів інтелектуальної власності та подібних продуктів, за якими сплачують роялті або ліцензійне мито його власнику (тобто власнику майна). Лізинг таких продуктів може мати різні форми, як-от: дозвіл на відтворення, використання в наступних процесах і продуктах, управління бізнесом під торговою маркою на умовах франчайзингу тощо. Власники продуктів інтелектуальної власності можуть бути їх розробниками або ні.
Зокрема, до цього класу входить:
- лізинг інтелектуальної власності (крім творів, захищених авторськими правами, таких як книги або програмне забезпечення);
- одержування роялті або ліцензійного мита за використання:
• патентованої продукції;
• торгових і сервісних марок;
• назв брендів;
• розвідування й оцінювання корисних копалин;
• франчайзингових угод.
Водночас до цього класу не входить:
- придбання прав на видавництво (див. розділи 58 і 59);
- виробництво, відтворення та поширення творів, захищених авторськими правами (книг, програмного забезпечення, кінофільмів) (див. розділи 58, 59);
- надання в оренду нерухомого майна (див. клас 68.20);
- лізинг матеріальних засобів (активів) (див. групи 77.1, 77.2, 77.3).
Аналітика, новації, практичні рішення - замов презентацію LIGA360 сьогодні.
Відповідно до норм пп. 291.5.4 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.
Можна припустити, що в наведеній нормі вказано ті лізингові компанії, які провадять діяльність у сфері фінансового лізингу (код КВЕД 64.91 "Фінансовий лізинг"). Адже саме ця діяльність належить до надання інших фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 1201-IX фінансовий лізинг - це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк і за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності й набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають водночас додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених п. п. 1 - 4 ч. 1 ст. 5 цього Закону.
Саме таке визначення лізингу наведено й на порталі ДІЯ, де вказано, що лізинг - це вид інвестиційного фінансування, за якого лізингодавець (банк або лізингова компанія) купує в постачальника предмет лізингу (устаткування, сільгоспобладнання, транспорт або нерухомість) і потім передає його в оренду лізингоотримувачу (клієнту) з подальшим переходом права власності лізингоотримувачу. Лізинг дає змогу підприємству, не відволікаючи власні ресурси, зробити модернізацію основних засобів. Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг.
Операції з лізингу інтелектуальної власності (торгової марки) до наведених понять не потрапляють. Однак проблема в тому, що ні в ПКУ, ні в інших законодавчих актах немає визначення поняття "лізингова компанія".
LIGA360 - це повний набір інструментів для роботи: ПКУ, роз'яснення держорганів, аналітика, алгоритми, шаблони документів, календар бухгалтера та AI-огляди змін. Система допоможе швидко реагувати на оновлення правил і уникати помилок. Замовте персональну презентацію вже сьогодні.
Визначено тільки поняття "фінансова компанія". Так, за нормами ч. 1 ст. 29 Закону № 1953-IX фінансова компанія - це фінансова установа, яка на підставі відповідної ліцензії має право здійснювати діяльність із надання одного або декількох із таких видів фінансових послуг:
1) надання коштів і банківських металів у кредит;
2) надання гарантій;
3) факторинг;
4) фінансовий лізинг;
5) торгівля валютними цінностями;
6) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або зі здійснення еквайрингу платіжних інструментів.
Однак, зважаючи на нормативну невизначеність поняття "лізингова компанія", за наявності коду КВЕД 77.40 "Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами" податківці можуть відмовити товариству в застосування спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку. Тому це питання треба уточнити саме в контролерів.
Узяти ж у лізинг торгову марку у фізичної особи та передати її іншим особам за субліцензійним договором товариство може.
Торгові марки є об'єктом права інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 420 ЦКУ, ст. 5 Закону № 3689). Суб'єктами права інтелектуальної власності на торгову марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 ЦКУ). Тобто фізична особа може зареєструвати на себе торгову марку.
Набуття права інтелектуальної власності на торгову марку засвідчують свідоцтвом (ч. 1 ст. 494 ЦКУ, ч. 3 ст. 5 Закону № 3689), для чого фізособа має подати відповідну заявку (див. Правила № 19889).
Власнику свідоцтва належать майнові права інтелектуальної власності на торгову марку, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 495 ЦКУ).
До майнових прав інтелектуальної власності на торгову марку належать (ч. 1 ст. 495 ЦКУ):
1) право на використання торгової марки;
2) виключне право дозволяти використання торгової марки;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торгової марки, у т. ч. забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, установлені законом.
Отже, власник свідоцтва має виключне право дозволяти використання торгової марки.
Частиною 8 ст. 16 Закону № 3689 передбачено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торгової марки на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір має містити, зокрема, інформацію про способи використання торгової марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою за якість товарів і послуг власника свідоцтва й він контролюватиме виконання цієї умови.
Водночас вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 4 ст. 1109 ЦКУ).
Хочете отримати ще більше аналітичних матеріалів за цією темою? Вони постійно доповнюються у LIGA360.
Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, і видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта в зазначеній сфері (ч. 3 ст. 1108 ЦКУ).
Зазвичай права на використання торгової марки передають на підставі невиключної ліцензії.
Зазначимо, що ліцензійний договір є дійсним, якщо він має письмову форму та підписаний сторонами (ч. 9 ст. 16 Закону № 3689, ч. 2 ст. 1107 ЦКУ). У разі недодержання письмової форми він є нікчемним (ч. 2 ст. 1107 ЦКУ).
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності та ліцензійний договір не підлягають обов'язковій державній реєстрації (ч. 1 ст. 1114 ЦКУ). Державну реєстрацію здійснюють на вимогу ліцензіара або ліцензіата.
У ліцензійному договорі має бути вказано такі відомості (пп. 2.3.2 Інструкції № 576):
• сторони ліцензійного договору;
• предмет ліцензійного договору;
• номер свідоцтва (міжнародної реєстрації знака);
• перелік товарів і послуг із зазначенням класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрування знаків, для яких передається право на використання знака (міжнародного знака);
• обсяг прав, що передаються;
• вид ліцензії (виключна або невиключна);
• строк дії ліцензійного договору;
• територія дії ліцензійного договору;
• місцезнаходження (місце проживання) сторін.
Платежі за використання торгової марки на підставі невиключної ліцензії можна зарахувати до роялті, оскільки невиключна ліцензія не надає права ліцензіату продати або іншим способом відчужити торгову марку (об'єкта інтелектуальної власності).
Відповідно до пп. 14.1.225 ПКУ роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема, на торгові марки (знаки на товари й послуги). Водночас не вважають роялті платежі, отримані, зокрема, за передання прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передання прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або відчужити в інший спосіб права інтелектуальної власності чи оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.
LIGA360 допоможе бути впевненим у кожному рішенні. LIGA360 поможет быть уверенным в каждом решении.
Зазвичай платежі за субліцензійним договором вписуються в поняття "роялті". Однак слід зауважити, що іноді податківці дотримуються іншої позиції. Зокрема, в ІПК ДПСУ від 24.11.2023 р. № 4331/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК податківці зазначили: якщо згідно з умовами ліцензійного договору ліцензіат може передавати та субліцензувати будь-яку частину ліцензії будь-якій афілійованій стороні, організації або фізичній особі, то платіж, здійснюваний за надання права на використання об'єктів, не підпадає під визначення "роялті" в розумінні пп. 14.1.225 ПКУ.
У фізичної особи роялті входять до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.3 ПКУ) і підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за загальною ставкою 18 % (пп. 167.5.1 ПКУ). Водночас особа, яка виплачує роялті, є податковим агентом (пп. 170.3.1, 170.5 ПКУ) і зобов'язана стягнути цей податок під час нарахування такого доходу. На це звертають увагу й податківці (див. роз'яснення з категорії 103.11 розділу "Запитання - відповіді з Бази знань" ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
Оскільки роялті підлягає оподаткуванню ПДФО, то вони підлягають оподаткуванню й військовим збором за ставкою 5 % (пп. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на такі виплати не нараховують, оскільки вони не входять до бази оподаткування, зазначеної в п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464. А саме - не належать до основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які визначають відповідно до Закону № 108/95, і сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Крім того, такі виплати зазначено в п. 9 розд. I Переліку № 1170.
ПРАВОВИЙ ГЛОСАРІЙ
1. ЦКУ - Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
2. ПКУ - Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
3. Закон № 1201-IX - Закон України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 р. № 1201-IX.
4. Закон № 1953-IX - Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" від 14.12.2021 р. № 1953-IX.
5. Закон № 3689 - Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93 р. № 3689-XII.
6. Закон № 2464 - Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
7. Закон № 108/95 - Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
8. Правила № 19889 - Правила складання, подання заявки на торговельну марку, заявки на міжнародну реєстрацію торговельної марки та проведення експертизи заявки на торговельну марку, міжнародної реєстрації торговельної марки з поширенням на Україну, затверджені наказом Міністерства економіки України від 06.08.2024 р. № 19889.
9. Інструкція № 576 - Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 р. № 576.
10. Перелік № 1170 - Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170.
_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2024
У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті LIGA ZAKON, посилання на LIGA ZAKON обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.
Влада Карпова
к. е. н., експертка
LIGA360
