Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим твердження про неможливість прийняти як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжне доручення лише у зв'язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача. Треба враховувати весь зміст платіжного документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об'єкта справляння судового збору). Визначальним виступає факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спецфонду Держбюджету.
Висновки сформовані у постанові від 30.09.2020 р. у справі № 9901/144/20.
Суд першої інстанції переконував, що додане до позовної заяви платіжне доручення не може вважати належним доказом сплати судового збору з огляду на його сплату не позивачем, а громадською організацією, яка не є особою, що звертається до суду. Тому вона не може бути належним платником судового збору у розглянутій справі у розумінні ст. 2 Закону України "Про судовий збір".
Проте позивач у касаційній скарзі зазначає, що з реквізитів наданого ним платіжного доручення можна чітко ідентифікувати, що сплачений згідно з ним судовий збір стосується саме того позову, до якого він доданий.
Велика Палата ВС стверджує, що суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Тому судовий збір не заборонено сплатити іншій особі.
Сформувати безпрограшну позовну заяву? Зазирнути в майбутнє й наперед дізнатися рішення суду. Фантастика? Ні! Це нова реальність. ЛІГА:ЗАКОН презентувала Verdictum PRO - першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги в суді за допомогою штучного інтелекту. Детальніше за посиланням.
Підписуйтеся на наш канал у Telegram і сторінку в Facebook, щоб завжди бути в курсі бухгалтерських подій.
