Чи збільшать розмір гарантованої оплати за час простою: профспілки звернулися до Мінекономіки

ФПУ поділилася зверненням від профспілок до Мінекономіки про необхідність змін до ст. 113 КЗпП аби підвищити оплату часу простою не з вини працівника до фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наразі ч. 1 ст. 113 КЗпП передбачає, що час простою не з вини працівника оплачують в розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Зазначена норма КЗпП - мінімальна норма оплати часу простою не з вини працівника і не передбачає заборону здійснювати оплату у більшому розмірі.

Зокрема, на підприємствах госпрозрахункової сфери більш високий розмір оплати часу простою може встановлюватися у колдоговорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими і територіальними угодами.

Також згідно з нормами постанови № 221 керівник державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що фінансується або дотується з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду зарплати, передбаченого у кошторисі, може самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (окладу).

Наприклад, відповідно до п. 8.3.3 Галузевої Угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2021-2025 роки, сторони рекомендують керівникам установ та закладів освіти забезпечити оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних та тих, які працюють за сумісництвом не з їх вини, в розмірі середньої зарплати.

Додатково використовуйте в роботі статті:

- Простій на підприємстві: усе про оформлення й оплату;

- Простій чи призупинення дії трудового договору: що обрати;

- Залучення працівників до роботи під час простою: що слід урахувати.