Неповна зайнятість - зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем.
У Держпраці нагадали, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).
Роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий час на прохання таких працівників:
вагітної жінки;
жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під її опікою;
жінки, що доглядає за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку;
батька, який виховує дітей без матері (зокрема, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
опікунів / піклувальників;
одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів;
жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною. Це право поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною;
осіб з інвалідністю незалежно від групи інвалідності;
осіб похилого віку.
У випадку запровадження неповного робочого часу заробітна плата нараховується відповідно до фактично відпрацьованих годин або залежно від обсягу виконаної роботи.
Якщо працівника оформлено на неповний робочий час, але він фактично працює повний робочий день, це розглядається як порушення трудового законодавства і може стати підставою для притягнення роботодавця до відповідальності.
Корисні ситуації щодо обліку робочого часу та розрахунків оплати праці - є у LIGA360. Завжди тримай відповіді під рукою! Більше переваг за посиланням.
Читайте матеріали на дотичні теми:
