Часто виникають ситуації, коли працівниця просить надати лише частину додаткової соціальної відпустки або ж «відмовитися» від кількох днів, щоб швидше повернутися до роботи. Проте закон тут непохитний. Як нещодавно зауважили на офіційному вебпорталі Федерації професійних спілок України, ініціатива працівника не може стояти вище за норми права.
Основним документом, що регулює це питання, є Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР. Згідно зі ст. 19 цього Закону, якщо у працівниці є кілька підстав для отримання додаткової відпустки, її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Наприклад, навіть за наявності трьох підстав, термін відпочинку залишається незмінним - рівно 17 днів.
Ця інформація безпосередньо стосується роботодавців та працівників, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Рівень важливості дотримання цих норм є надзвичайно високим, адже жодною нормою законодавства не передбачено можливість поділу такої відпустки на частини.
Зауважте: роботодавець, навіть маючи письмову згоду працівниці, не має права зменшувати тривалість такої відпустки (наприклад, надавати 15 днів замість належних 17). Це вважатиметься порушенням норм КЗпП та профільного закону.
Окрім Закону про відпустки, існують й інші важливі акти та судові прецеденти, які важливо враховувати при оформленні кадрової документації. Отримати вичерпні консультації та повну базу актуального законодавства ви завжди можете в LIGA360.
Читайте інші корисні публікації:
