Підприємства, які планують відчужити права на торговельну марку (далі - ТМ) на користь фізичних осіб, мають звернути увагу на специфіку обліку та значні фіскальні ризики. Особливо гостро питання постає у випадках, коли ціна реалізації є нижчою за балансову вартість об'єкта.
Порядок відображення операції залежить від походження активу. Якщо торговельна марка була створена самим підприємством, вона не визнається нематеріальним активом, а витрати на неї списуються у періоді виникнення. Натомість придбана ТМ обліковується як актив, а її продаж вимагає переведення до складу необоротних активів, утримуваних для продажу. Для платників з доходом понад 40 млн грн законодавство передбачає обов'язкові коригування фінансового результату на суму амортизації та залишкової вартості об'єкта.
Оскільки продаж прав на ТМ передбачає їх передачу у власність або розпорядження, така операція не може вважатися виплатою роялті. Відповідно, вона оподатковується ПДВ на загальних підставах.
При продажу ТМ фізичній особі нижче ринкової ціни виникає ризик у площині ПДФО. Податкові органи можуть кваліфікувати суму знижки як додаткове благо, отримане покупцем. У такому разі у фізичної особи виникає обов'язок сплатити ПДФО та військовий збір із суми наданої індивідуальної знижки.
Для захисту від фіскального тиску бізнесу важливо правильно документувати визначення ціни та уникати ознак надання індивідуальних преференцій покупцеві. Детальну аналітику читайте у матеріалі: «Продаж торгової марки: як відобразити в обліку».
Повний аналіз бухгалтерських проведень, детальні приклади розрахунків та стратегії мінімізації податкових ризиків доступні в системі LIGA360.
