Аліменти - 2021: способи утримання, розміри, обмеження, бухоблік та звітність

Коли мова заходить про поняття «аліменти», то виникає асоціація із розлученим подружжям з дітьми та виплатою одним із них коштів на утримання дітей. І це не дивно, бо найбільше судових суперечок та виконавчих листів саме у справах із «дитячими» аліментами. Саме із таким видом аліментів найчастіше зустрічаються роботодавці, яким доводиться їх утримувати із заробітку працівників на користь одержувачів аліментів. Розповімо саме про них в деталях.

Способи утримання (сплати) аліментів на дитину

На батьків покладено обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. І за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2 ст. 181 СКУ). Але, якщо один з батьків відмовляється платити аліменти, то за позовом іншого із батьків дитини спосіб стягнення аліментів визначає рішення суду. Тому розрізняють два способи сплати аліментів: добровільно або ж примусово.

Добровільна сплата аліментів

Її проводять на підставі заяви одного із батьків про відрахування аліментів на дитину з його зарплати, пенсії, стипендії (ч. 1 ст. 187 СКУ). Розмірі та строк стягнення аліментів вказують у заяві, яку дозволено відкликати будь-коли. Подає її батько (мати) за місцем роботи, навчання, органу ПФУ, які проводять виплати, із яких відраховуватимуть аліменти.

Добровільною також уважають сплату аліментів у випадках, коли:

• загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину зарплати, пенсії, стипендії;
• вже стягуються аліменти на іншу дитину.

У таких випадках один із подружжя може подати заяву про відрахування аліментів у більшому (додатковому) розмірі.

Також батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати (ч. 1 ст. 189 СКУ). Такий договір укладають у письмовій формі і нотаріально посвідчують. Якщо ж одним із батьків не виконає свій обов'язок за договором, аліменти з нього можуть стягнути на підставі виконавчого напису нотаріуса. Тоді їх сплата перейде в примусовий характер.

Примусове стягнення аліментів

В примусовому порядку аліменти відраховують із заробітку (доходу) одного із батьків за судовими документами та документами державних або приватних виконавців. Для цього один із батьків, із ким проживає дитина, подає позов до суду, отримує позитивне судове рішення та виконавчих лист.

Заяву про примусове виконання рішення суду подають до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа (п. 3 р. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін’юсту від 02.04.2012 р. № 512/5, далі — Інструкція № 512).

Про звернення стягнення на зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яку надсилає для виконання підприємству, установі, організації, фізособі, ФОП за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копію зазначеної постанови залишають у виконавчому провадженні на контролі.

Постанова міститиме:

• повне найменування та місцезнаходження підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові фізособи чи ФОП, якій надсилають постанову, та її місце проживання;
• порядок стягнення суми боргу;
• розмір відрахувань;
• реквізити рахунку органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на який необхідно перераховувати стягнуті кошти;
• вимогу щодо направлення звітів про здійснені відрахування та виплати із зазначенням періодичності подання звітів та адреси, на яку необхідно направляти звіти.

Якщо боржник працює за сумісництвом на кількох підприємствах, то на підставі окремо винесених виконавцем постанов проведуть відрахування із заробітку за кожним місцем роботи.

Якщо боржник працює у фізособи або ФОП, у якого немає бухгалтера та рахунку в банку, то утримані кошти із заробітку боржника перераховують на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця безпосередньо ці особи.

Також може видаватися судовий наказ, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів (ст. 161 ЦПКУ):

1. у розмірі на одну дитину – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
2. на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Це відбувається у тому випадку, коли сплату аліментів та їх суму не оспорюють та стягують у розмірах, обумовлених СКУ. Судові накази віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню (пп. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, далі — Закон № 1404).

Можливий і варіант, коли виконавчий документ про стягнення періодичних платежів стягувач (один із батьків, на користь якого присуджено аліменти) самостійно надсилає безпосередньо підприємству, установі, організації, ФОП, фізособі, які виплачують боржнику відповідно зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч. 1 ст. 7 Закону № 1404). Одночасно з виконавчим документом стягувач подає заяву, в якій має бути зазначено:

1. реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти;
2. прізвище, ім'я, по батькові стягувача, реквізити документа, що посвідчує його особу.

Підприємства, установи, організації, ФОП та фізособи за заявою стягувача зобов'язані здійснювати відрахування із зарплати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом.

Цей спосіб хоч і називають добровільним, проте все ж відправною підставою для стягнення аліментів є виконавчий документ, а значить право стягувача на відрахування аліментів із доходу боржника. Тому його розглядатимемо все ж як примусовий спосіб стягнення.

Також в особи, на користь якої присуджено аліменти на дитину, є право самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із зарплати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів доходу (ч. 4 ст. 187 СКУ). На підставі такої заяви аліменти відраховують у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, та в 30-денний строк перераховують особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві.

Розміри аліментів

Аліменти на дитину присуджують або у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СКУ).

Частку заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначає суд (ч. 1 ст. 183 СКУ).

Проте, як уже зазначалося, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на: одну дитину — 1/4, на двох дітей – 2/3, на трьох і більше дітей — 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СКУ).

За заявою одержувача суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СКУ). Але такий розмір аліментів щорічно індексуватимуть відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Водночас ч. 2 ст. 182 СКУ передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тому встановлені:

1. мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
2. мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину — 1 прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При стягненні виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СКУ (ч. 1 ст. 71 Закону № 1404).

Тож окреслимо мінімальні та максимальні обмеження розмірів аліментів на дитину (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Мінімальні та максимальні обмеження розмірів аліментів на дитину

Проте ці цифри швидше орієнтир для роботодавців, адже передусім потрібно керуватися цифрами з розміром аліментів, які вказані у виконавчих документах: постанові виконавця, виконавчий лист.

Зокрема, ч. 6 ст. 71 Закону № 1404 вказує, що при стягненні аліментів як частки заробітку (доходу) боржника відрахування здійснюють із фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Досить часто і в рішенні суду, і в постанові виконавця прописують, що суму аліментів утримують у певній сумі або частці доходу платника, проте із доповненням "… але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку". Таким чином суд дотримується мінімальних гарантованих розмірів аліментів, визначених законодавством.

Тому бухгалтеру потрібно керуватися передусім виконавчими документами і утримувати суми, вказані у них, зважаючи, звісно, на законодавчі обмеження щодо утримання сум із заробітку працівника.

Але, якщо мова йде про добровільну сплату аліментів за заявою працівника (одного із батьків), коли їх сума іншим із батьків не оскаржується, тоді не застосовують ані мінімальні, ані максимальні розміри, вказані вище.

Також Мінсоцполітики у листі від 01.03.2019 р. № 247/0/206-19 пояснювало, що оскільки виконавчий лист є обов'язковим для виконання, то про утримання аліментів із зарплати працівника видавати окремий наказ по підприємству не потрібно. Але у випадку із утримання аліментів за заявою працівника, роботодавець видає відповідний наказ.

Індексація аліментів

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно індексують відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ч. 2 ст. 184 СКУ).

Індексується розмір аліменти у твердій грошовій сумі, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину,  щороку виконавцем, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів (ч. 1 ст. 71 Закону № 1404).

Якщо ж стягувач самостійно надсилає виконавчий документ безпосередньо роботодавцю, то індексація розміру аліментів у твердій грошовій сумі проводиться роботодавцем, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII. До того ж індексацію розміру аліментів у твердій грошовій сумі проводять за рахунок коштів платника аліментів. Водночас розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50% грошового доходу платника аліментів.

Обчислюють індекс споживчих цін для індексації розміру аліментів у твердій грошовій сумі з місяця, в якому призначено аліменти (п. 10-4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078).

З яких доходів утримують аліменти

Перелік видів доходів, які враховують при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, визначений постановою КМУ від 26.02.1993 р. № 146 (далі — Перелік № 146).

Роботодавці утримують аліменти з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Для наочності види виплат, з яких роботодавці утримують або не утримують аліменти, покажемо в таблиці 2.

Таблиця 2

Перелік виплат працівникам, з яких утримують (НЕ утримують) аліменти на дитину

Як бачимо, деякі складові зарплати або виплат від роботодавців у п. 1 Переліку № 146 прямо не виписані, приміром, допомога на оздоровлення або допомога при народженні дитини за умовами колдоговору. Проте це не означає, що із них не утримують аліменти. Адже пп. 19 п. 1 Переліку № 146 передбачає утримання аліментів із інших видів заробітку, окрім тих, які викладені у п. 2 Переліку № 146.

Також спірним є питання утримання аліментів із допомоги по тимчасовій непрацездатності, яку виплачують за рахунок коштів Фонду соцстраху (лікарняні). З однієї сторони — вона є у п. 1 Переліку № 146, а ст. 72 Закону № 1404 передбачає можливість стягнення аліментів за рішенням суду на допомогу з державного соцстрахування, яку виплачують в разі тимчасової непрацездатності. Проте із іншої сторони — ч. 2 ст. 34 Закону № 1105 передбачає, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або казначейський рахунок, можуть використовуватись виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Їх не можна спрямувати на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими стягують відповідно до закону.

Тому роботодавцям доводиться утримувати аліменти лише із оплати за перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності, які проводять коштом підприємства.

Військовим формуванням та правоохоронним структурам треба враховувати, що з військовослужбовців ЗСУ, інших військ, Держспецзв'язку, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, ДСНС та Державної кримінально-виконавчої служби утримання аліментів провадять з усіх видів грошового забезпечення, яке надають щомісячно: оклад за штатною посадою, оклад за військове або спеціальне звання, відсоткова надбавка за вислугу років, вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби (п. 3 Переліку № 146). А перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підлягають обліку при відрахуванні аліментів з військовослужбовців ЗСУ, затверджений наказом Міноборони від 15.05.2013 р. № 316.

Які є обмеження на утримання аліментів із зарплати

По-перше, розмір відрахувань із зарплати боржника обчислюють із суми, яка залишається після утримання податків, зборів та ЄСВ (ч. 1 ст. 70 Закону № 1404, п. 13 Переліку № 146). Тобто, із суми заробітку "до виплати".

По-друге, із зарплати боржника можна утримати за виконавчими документами при стягненні аліментів не більше, аніж 50% (ч. 2 ст. 70 Закону № 1404). Це ж стосується випадку, коли відраховують за кількома виконавчими документами. Водночас передбачене обмеження не поширюється на відрахування із зарплати під час стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. Тоді розмір відрахувань із зарплати не може перевищувати 70% (ч. 3 ст. 70 Закону № 1404). Аналогічні обмеження виписані в ст. 128 КЗпП.

Якщо ж стягнути аліменти в розмірі, визначеному постановою виконавця, неможливо, тоді роботодавець нараховує боржнику заборгованість із сплати аліментів (ч. 6 ст. 71 Закону № 1404).

У випадку, коли аліменти відраховують добровільно на підстави заяви працівника, тоді обмеження щодо частки заробітку не діють, адже платник аліментів в такому разі самостійно визначає розмір утриманих аліментів.

Звісно, розмір аліментів із часом може змінитися, але для цього роботодавцю повинні надійти нові документи:

1. Нова заява від працівника про добровільне утримання аліментів із новими сума та термінами, а попередня відкликана.
2. Рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів і як наслідок нові виконавчі документи, які надійдуть на підприємство. Адже розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено при зміні матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СКУ (ст. 192 СКУ).

Також треба врахувати, якщо стягувачів декілька (кілька дітей у різних шлюбах) і виконавчих документів про стягнення аліментів декілька, тоді вимоги задовольняють пропорційно до належної кожному стягувачу суми (ч. 2 ст. 46 Закону № 1404, п. 2 розділу XVI Інструкції № 512/5).

Куди і в який спосіб перераховувати аліменти

В цьому питання знову також керуємося виконавчими документами, якщо аліменти присуджено примусово, або ж заявою працівника, якщо їх утримують добровільно.

Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), треба перераховувати на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця (ч. 1 ст. 47 Закону № 1404).

Стягнуті аліменти згідно із ч. 2 ст. 47 Закону № 1404 виконавець:

• перераховує на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі);
• або надсилає на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Водночас не допускається виплата стягувачу, тобто отримувачу аліментів, стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (ч. 5 ст. 47 Закону № 1404).

Тому роботодавці відраховують примусово із зарплати працівника аліменти і перераховують їх на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для їх виплат, а в разі якщо такий строк не встановлено, — до 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюють стягнення. Реквізити рахунку вказують у виконавчих документах.

У випадку добровільного утримання аліментів на підставі заяви одного з батьків, їх відраховують не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати зарплати (ч. 2 ст. 187 СКУ).

В аналогічні строки на підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються із зарплати у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, і перераховують особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві (ч. 4 ст. 187 СКУ).

Тобто, у разі добровільного утримання аліментів кошти перераховують на рахунок отримувача аліментів або ж поштовим переказом. Відповідний спосіб, рахунок або поштову адресу вказує працівник у поданій заяві на утримання аліментів.

Враховуємо, що доставку стягувачу грошовим переказом утриманих аліментів через відділення зв'язку провадять за рахунок платника аліментів (п. 14 Переліку № 146). Але додатково утримані суми комісії банку або поштового переказу не можуть виходити за межі обмежень на утримання із заробітку (50% або 70%).

Бухоблік та оподаткування аліментів

ПДФО та військовий збір. Суми аліменти, які виплачують за рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених СКУ, у т. ч. аліменти, які виплачує нерезидент, не включають до оподаткованого доходу платника податку (пп. 165.1.14 ПКУ). Зважаючи на цей факт, аліменти не об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ).

В оновленому податковому розрахунку (додаток 4 ДФ) аліменти показують окремим рядком за ознакою доходу "140". Вказуємо реєстраційний номер облікової картки платника податків — отримувача аліментів (одного із подружжя, на користь якого виплачують аліменти, який виступає стягувачем).

У графах, де показують суми ПДФО та військового збору, ставимо прочерки.

Також додамо, що сплата аліментів означає утримання дітей. Тож працівник, який має двох і більше дітей, може скористатися ПСП, яка передбачена пп. 169.1.2 ПКУ.

ЄСВ. Суми аліментів не відносяться до бази нарахування ЄСВ, яка передбачена в ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI. Тож ЄСВ на суму утриманих аліментів не нараховують.

Бухоблік. Нарахування аліментів відображають на субрахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" із відкриттям додаткового рахунку аналітичного обліку.

Як показати утримання аліментів у бухобліку продемонструємо на прикладі 1.

Приклад 1. Підприємство отримало виконавчий лист про утримання аліментів на дитину у розмірі 25% від зарплати Іванова А.А., який працює на посаді водія. Його місячна зарплата складає 8000 грн. Суму аліментів перераховують на рахунок державної виконавчої служби.

Але досить неоднозначна ситуація виникає тоді, коли працівнику виплатили зарплату за першу половину місяця (аванс), далі утримали суми податків і в підсумку зарплати до виплати за другу половину місяця уже не вистачає, щоб утримати належну суму аліментів.

У ч. 2 ст. 115 КЗпП йдеться, що розмір зарплати за першу половину місяця не повинен бути меншим оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Тому працівнику виплачують, як правило, не менше 50% його місячної зарплати авансом. І виходить, що у КЗпП ані слова про можливість утримати із цієї суми аліменти. Їх же рахують із зарплати після утримання податків, тобто із суми "до виплати". Що в такій ситуації отримаємо — продемонструємо на прикладі 2.

Приклад 2. Працівник отримує зарплату у розмірі мінімальної — 6000 грн. На підприємство надійшов виконавчий лист про утримання на трьох дітей аліментів у розмірі 50% заробітку.

Підприємство виплатило працівнику зарплату за першу половину березня 2021 року (аванс) у розмірі:

6000 грн : 22 р.дн х 10 р.дн = 2727,27 грн.

Після нарахування зарплати за березень 2021 року підприємство утримало:

• ПДФО: 6000 грн х 18% = 1080 грн (правом ПСП на дітей скористалася дружина);
• військовий збір: 6000 грн х 1,5% = 90 грн.

Сума зарплати "до виплати" має скласти:

6000 грн – 1080 грн – 90 грн = 4830 грн.

Сума аліментів, яку треба утримати із зарплати:

4830 грн х 50% = 2415 грн.

Проте, враховуючи виплачений аванс та утримані податки, залишалося виплати працівнику зарплату за другу половину місяця у розмірі:

(6000 грн – 2727,27 грн – 1080 грн – 90 грн) = 2102,73 грн.

Тобто, суми зарплати "до виплати" за другу половину місяця не вистачає аби утримати усі належні у березні 2021 року суми аліментів. Підприємству не залишиться нічого іншого як визначати заборгованість по аліментах за працівником в розмірі 312,27 грн (2415 грн – 2102,73 грн). У березні 2021 року утримають аліменти в сумі 2102,73 грн.

Звісно, можна посилатись на ст. 70 Закону № 1404, яка передбачає стягнення із кожної виплати зарплати і не виокремлює аванс від зарплати за другу половину місяця. І таким чином утримати частку від авансу і перерахувати цю суму аліментів, а решту суму додатково утримати із зарплати за другу половину місяця. Тоді жодних боргів по аліментах не виникатиме. Проте, чи не трактуватимуть утримання із авансу сум аліментів інспектори праці як порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП щодо розмірі авансу.

Іншим прикладом є ситуація, коли зарплата за місяць у підсумку менша, аніж належна сума аліментів (весь місяць на лікарняному; взяв "карантинну" відпустку без збереження зарплати тощо).

Приклад 3. Працівник отримує зарплату у розмірі мінімальної — 6000 грн. У березні 2021 року перебував у відпустці без збереження зарплати на період карантину, але отримав допомогу на оздоровлення у розмірі 1000 грн. На підприємство надійшов виконавчий лист про утримання на дитину 10 років аліментів у розмірі 25% заробітку.

Зважаючи, що така матеріальна допомога носить систематичний характер, то її оподатковують як і решту зарплатних виплат: ПДФО утримують у розмірі 180 грн (1000 грн х 18%), а військовий збір — 15 грн (1000 грн х 1,5%)

Тому аліменти мають складати (1000 грн – 180 грн – 15 грн) х 25% = 201,25 грн. Однак у виконавчому листі є приписка, що сума аліментів складає не менше за мінімальний гарантований розмір, установлений ч. 2 ст. 182 СКУ. Для дитини 10 років він складає 1197,50 грн.

Цю суму повністю утримати у березні 2021 року не вдасться, бо максимально можна стягнути 70% заробітку, тобто 563,50 грн ((1000 грн – 180 грн – 15 грн) х 70%).

Знову ж таки за працівником рахуватиметься борг по аліментах.

Коли подавати звіт про здійснені відрахування та виплати аліментів

За кожною постановою про стягнення аліментів роботодавці подають звіт про здійснені відрахування та виплати за формою із додатку 9 до Порядку № 512/5 (далі — Звіт). Такий Звіт подають щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або при звільненні працівника.

У Примітках до форми Звіту вказано, що розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше, встановленого СКУ. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, то роботодавець нараховує боржнику заборгованість зі сплати аліментів. Про залишок несплаченої суми заборгованості зазначають у цьому звіті в графі "Примітка".

У разі неперерахування аліментів зазначають причини. У разі звільнення працівника Звіт подають за період з моменту подання останнього Звіту до моменту звільнення працівника.

Неподання Звіту потягне на штраф від 850 до 1700 грн (ст. 188-13 КпАП).

Микола Кирильчук,

провідний бухгалтер-експерт порталу "Бухгалтер.UA"