Той, хто має сили і бажання, крім обов’язків згідно з основним трудовим договором, може виконувати ще й іншу регулярну оплачувану роботу на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час в тій чи іншій організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом, а саме – працювати за сумісництвом (п.1 Положення №43). На сьогодні така діяльність стає все актуальнішою. Це чудова можливість для працівника отримати додатковий заробіток.
.
Яким буває сумісництво і хто може працювати більше
Залежно від того, де працівник реалізовує своє право на працю за сумісництвом, розрізняють внутрішнє та зовнішнє сумісництво. Тож, якщо працівник виконує свою основну роботу, до прикладу, з 8-00 до 17-00, а з 17-30 до 20-00 – іншу роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, то таке сумісництво буде внутрішнім. Якщо ж після або до робочого дня за основним місцем роботи сумісник заробляє гроші у іншого працедавця, то таке сумісництво вважають зовнішнім.
Зверніть увагу: обмеження на сумісництво діє для:
- вищого керівництва держпідприємств, керівників структурних підрозділів та їх заступників (п. 4 Положення № 43 і п. 4 Постанови № 245). Як свідчить практика, ця заборона розповсюджується і на керівний склад комунальних підприємств;
- працівників, які виконують свої обов’язки у небезпечних чи шкідливих умовах (п.1 Постанови № 245). Зрозуміло, що їм не варто працювати до сьомого поту, адже це може позначитися як на їх здоров’ї і на здоров’ї колег так і на безпеці виробництва загалом;
Обмеження роботи за сумісництвом також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.
Додатково п. 2 Постанови № 245 обмежує тривалість роботи за сумісництвом у державному секторі до чотирьох годин на день плюс повний робочий день у вихідний. Головне, щоб в місяць за сумісництвом працівник держпідприємства працював не більше, ніж пів місячної норми робочого часу (визначається самостійно з дотриманням вимог ст. 50-53, 67 і 73 КЗпП). А ось для сумісників, котрі працюють на підприємствах інших форм власності, такі часові обмеження не поширюються. Проте, у приватному секторі теж можуть бути обмеження для сумісників – подібні чи інші, прописані в колективному або індивідуальному трудовому договорі з працівником.
Прийняття на роботу за сумісництвом
Для початку радимо добре запам’ятати, що і при внутрішньому, і при зовнішньому сумісництві працівника-сумісника приймають на роботу "за повною програмою". А, саме:
- кандидат пише заяву з проханням прийняти його на роботу саме за сумісництвом;
- на її основі готується наказ щодо прийняття працівника на роботу за сумісництвом;
- укладається трудовий договір з працівником – сумісником (на певний строк, безстроковий чи на період виконання поставлених задач, згідно зі ст. 23 КЗпП), де зазначаються посада та умови оплати праці новачка, графік роботи і період випробування (якщо є така потреба). Зважайте, що окремої форми трудового договору для роботи за сумісництвом законодавством не передбачено;
- обов’язково сповіщаємо податківців про прийняття сумісника, ще до того як розпочнуться його трудові будні за новоукладеним трудовим договором, згідно з Постановою № 413 і за формою з додатка до цієї Постанови. У графі 4 додатка вказуємо 2 , бо працівник-сумісник без трудової книжки;
- оформлюємо повний комплект облікової документації (при внутрішньому сумісництві таких пакетів у роботодавця буде два: один до трудового договору за основним місцем роботи, другий до трудового договору на роботу за сумісництвом).
У трудовій книжці запис про прийняття на роботу за сумісництвом роблять за бажанням працівника. При зовнішньому сумісництві такий запис окремим рядком може внести основний роботодавець, якщо є довідка з місця роботи, де працівник трудиться за сумісництвом (п. 2.14 Інструкції № 58). Бо, ми ж пам’ятаємо, що трудова книжка зберігається за основним місцем роботи працівника і при укладанні трудового договору про роботу за сумісництвом не потрібна, як і дозвіл основного роботодавця.
Утім, з огляду на реформу з переведенням трудових книжок в електронну форму можна припустити, що відкоригують і правила щодо сумісників. Щоправда, як саме ще не відомо, адже уповноважені держоргани ще не висловилися з цього приводу.
Відображення сумісництва в новій об’єднаній звітності
При заповненні Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за період, коли працевлаштували сумісника, вказуємо інформацію про це у Додатку Д1 у графі 21 (відповідає за наявність трудової книжки на підприємстві). Цю графу, на нашу думку, слід заповнювати таким чином: якщо трудова книжка знаходиться у страхувальника й виплати нараховані за основним місцем роботи, то зазначають "1", а якщо зарплату (дохід) нараховано зовнішньому суміснику, то — "0".
Але якщо йдеться про внутрішнього сумісника, то указують окремо щодо виплат:
- за основним місцем роботи — ознаку "1";
- за сумісництвом — ознаку "0".
А ось у Додатку Д5 об’єднаної звітності радимо звернути увагу на наступне:
- у графі 10 вказуємо дату прийняття у форматі ДДММРРРР без розділових знаків;
- у графі 07 пишемо "2" — для сумісників, тобто працівників без трудової книжки;
- у графі 11 ставимо "1" — якщо працівник внутрішній сумісник і "0" – в усіх інших випадках (тобто, коли йдеться і про зовнішнє сумісництво).
Про прийняття на роботу зовнішнього сумісника потрібно зазначити інформацію і в Додатку 4ДФ. Так, графі 7 "Дата прийняття на роботу" проставляється дата (число, порядковий номер місяця, рік) прийняття фізичної особи на роботу, наприклад, якщо дата прийняття - 12 березня 2020 року, то у графі 7 потрібно вказати "12.03.2020". Графа 7 заповнюється лише на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді.
Режим роботи сумісників та їх табелювання
Цікаво, що формально кількість трудових договорів за сумісництвом для однієї особи не обмежена. Утім, суміснику все ж не варто в одні й ті ж години виконувати свої обов’язки за різними трудовими договорами. Перш за все для того, щоб не заганяти себе за хмари і уникнути накладок у робочому графіку.
Оскільки відповідно до ст. 102-1 КЗпП сумісникам платимо за фактично виконану роботу, то праця сумісника теж табелюється за формою № П-5 відповідно до Наказу № 489. При цьому внутрішнього сумісника табелюємо двічі, щоб коректно відобразити відпрацьований робочий час за основною посадою та за посадою на умовах сумісництва. Обліковуємо відпрацьований час щоденно/позмінно і записуємо у годинах. Неявку працівника-сумісника можемо відмітити лише на підставі підтверджувальних документів, бо ж від даних табелю залежить розмір зарплати сумісника.
Скільки треба платити суміснику та як порахувати податки
При погодинній оплаті праці з 1 січня 2021 року сумісникові маємо заплатити мінімально 36,11 грн за кожну відпрацьовану годину. Якщо ж працівник працює на умовах неповного робочого часу, то його працю оплачуємо пропорційно до виконаної норми.
Варто також пам’ятати і про доплату до мінімалки. Коли сумісник трудиться, наприклад, 4 години на день на посаді з окладом 4200 грн, то його зарплата складе 4200 грн х 0,5 = 2100 грн. Так як мінімальна зарплата з січня 2021 року складає 6000 грн, то пропорційно до робочого часу сумісник має отримати не менше, ніж 6000 грн х 0,5 = 3000грн. Тож визначаємо суму доплати до мінімалки: 3000 грн – 2100 грн = 900 грн. Розуміємо, що роботодавець до чесно зароблених сумісником 2100 грн доплачує ще 900 грн, аби виконати вимоги ст. 3-1 Закону про оплату праці.
Розраховуємо:
- ЄСВ: 3000 грн х 22% = 660 грн;
- ПДФО: 3000грн х 18% = 54 0грн (звісно, якщо сумісник не скористався за сумісництвом податковою соцпільгою);
- військовий збір: 3000 грн х 1,5% = 45 грн.
У Додатку Д1 об’єднаної звітності покажемо:
- у графі 16 – суму нарахованої зарплати – 3000 грн;
- у графі 17 – зарплату в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ – 3000 грн;
- у графі 20 – суму нарахованого ЄСВ – 660 грн;
- у графі 21 – наявність трудової книжки у роботодавця – "0" (для сумісника);
- у графі 22 – наш сумісник працює на умовах неповного робочого часу – "1".
У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності (коли йдеться про своєчасну виплату зарплати) відобразимо:
- у графі 3а і 3 вказуємо суму нарахованого та виплаченого доходу – 3000 грн;
- у графі 4а і 4 — суму нарахованого і перерахованого ПДФО – 540 грн;
- у графі 5а і 5 – суму нарахованого і перерахованого військового збору – 45 грн.
При цьому у графі 6 записується ознака отриманого доходу сумісником (коли йдеться про зарплату, — "101").
Лікарняні та відпускні сумісника
Лікарняні сумісникові нараховують на основі копії лікарняного листа, бо оригінал залишається в основного роботодавця. Копія ж має бути завірена його підписом та печаткою відповідно до ст. 31-1 Закону №1105. При внутрішньому сумісництві самі собі робимо копію лікарняного і засвідчуємо у керівника. Пам’ятаємо, що обчислюємо середню зарплату окремо: за основним місцем роботи і за сумісництвом (п. 30 Порядку №1266).
Якщо ж при зовнішньому сумісництві працівник принесе оригінал лікарняного, то лікарняні йому нараховувати протизаконно. А ще цікава і важлива деталь: хворіти працівник повинен за основним місцем роботи і за сумісництвом одночасно, щоб не порушувати лікарняний режим і не розгнівати Фонд соцстраху.
Попрацював, одужав – час і відпочити! Звичайно ж сумісник має право на щорічні відпустки. Причому, якщо бажає, одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, навіть якщо працює за сумісництвом менше 6-ти місяців (ст. 10 Закону про відпустки). Якщо дні відпочинку ще не заслужені, то такому працівникові надаємо відпустку без збереження зарплати (п. 14 ст. 25 Закону про відпустки). Та, пам’ятаймо, що це право, а не обов’язок працівника.
Прощання роботодавця та сумісника
Коли розірвання трудового договору – спільне рішення працівника і роботодавця чи ініціатива самого працівника, то на основі його заяви видаємо наказ керівника щодо звільнення сумісника. Можемо звільнити сумісника і за ініціативою роботодавця відповідним наказом керівника, звісно, якщо є для цього підстави. Тут варто пам’ятати, що працівника не можна звільняти під час відпустки чи тимчасової непрацездатності.
Роботодавець зобов’язаний виплатити зарплату та компенсувати невикористані дні відпустки в день звільнення або наступного дня, після вимоги сумісника (ст. 116 КЗпП).
Отже, отримуємо заяву сумісника, видаємо наказ керівника про звільнення сумісника, проводимо остаточний розрахунок і готуємось до прощальної вечірки.
І наостанок при заповненні Додатку Д5 об’єднаної звітності вказуємо:
- у графі 10 (дата закінчення) дату звільнення працівника з посади за сумісництвом;
- у графі 11 — інформацію щодо застрахованої особи, яка є працівником без трудової книжки, тобто сумісником (особа з категорією "2" у графі 07). Тут потрібно проставити "1", якщо особа у звітному кварталі була внутрішнім сумісником, "0" — якщо зовнішнім.
Зрозуміло, що внутрішній екссумісник може і далі працювати на підприємстві за основним місцем роботи.
Про звільнення зовнішнього сумісника потрібно показати інформацію і у Додатку 4ДФ. Так, у графі 8 "Дата звільнення з роботи" проставляється дата звільнення фізичної особи з роботи — число, порядковий номер місяця, рік.
Майя МАЛЬЦЕВА,
незалежний експерт з обліку та оподаткування
