Облік відходів виробництва у давальницьких операціях

З обліком відходів виробництва зазвичай виникають проблеми у переробників давальницької сировини в ситуації, коли відходи не повертаються замовнику. На окрему увагу заслуговують операції з відходами замовника-нерезидента. Про них і йтиметься у статті.

Правові аспекти

Договір переробки з давальницької сировини може бути віднесено до договору підряду з виконанням роботи з матеріалу замовника (ст. 840 ЦКУ). Відповідно до ч. 2 ст. 840 ЦКУ в такому договорі, зокрема, має бути зазначено інформацію про строки повернення замовнику залишку матеріалу та основних відходів. Тобто звичайно вважається, що відходи належать замовнику.

Якщо відходи замовнику не повертаються, у договорі слід указати умови:

1) утилізації відходів за дорученням замовника (договір комісії або доручення на утилізацію відходів), або

2) переходу права власності на відходи до переробника.

У першому варіанті (утилізація за дорученням замовника без переходу права власності на відходи до переробника) дії щодо утилізації здійснюються на підставі договору комісії або доручення з замовником, у якому визначають умови утилізації, у тому числі:

- умови компенсації замовником понесених комісіонером (повіреним) витрат на утилізацію;

- можливу винагороду, що виплачується комісіонеру (повіреному) за утилізацію, або ж її відсутність.

У другому варіанті умови переходу права власності також фіксуються в договорі. Відходи, що мають господарську цінність, можуть переходити до переробника за договором купівлі-продажу за плату або безоплатно, а "негосподарські" відходи звичайно передаються переробнику безоплатно.

В аналогічному порядку зазвичай оформлюють і відносини за договорами з нерезидентами-замовниками. Так, якщо сторони не зазначать у договорі, право якої країни підлягає застосуванню до змісту правових відносин, застосовуватимуться такі правила:

- якщо діє Міжнародний договір, укладений між державами сторін контракту, застосовуватимуться його норми (ч. 1 ст. 3 Закону № 2709);

- якщо такого договору немає, застосовуватимуться особливі правила (ч. 3 ст. 32, пп. 7 ч. 1 ст. 44 Закону № 2709), зокрема за договорами переробки діятиме право держави-підрядника, тобто право України (зокрема ЦКУ).

Митне оформлення

Залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню в цьому стані у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів (ч. 1 ст. 157 МКУ).

Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів (ст. 1 Закону № 187/98).

За бажанням декларанта або уповноваженої ним особи такі залишки або відходи можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, застосовуються передбачені законом заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декаранта від дотримання зазначених заходів щодо цих товарів (ч. 2 ст. 157 МКУ).

Очевидно, у ч. 1 ст. 157 МКУ йдеться про відходи, що становлять господарську цінність. Такі відходи звичайно поміщають у режим імпорту та сплачують за них усі необхідні митні платежі (ч. 1 ст. 75 МКУ).

Опосередковано це випливає із спеціальної форми "Перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення" (див. додаток 4 до Порядку № 657), яку декларант подає митному органу.

Залишки та відходи переробки, які утворюються в результаті операцій з переробки на митній території України і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані (тобто ті, що згадані в ч. 1 ст. 157 МКУ), наводять у табличному розділі 9 цієї форми. Щодо таких відходів вказується інформація про орієнтовну кількість (кг) та орієнтовну вартість. Тобто передбачається, що ці відходи мають вартість.

Інші відходи з дозволу митного органу підлягають видаленню до закінчення строку переробки товарів (ч. 3 ст. 157 МКУ). Такі відходи перебувають під митним контролем до моменту подання власником цих відходів або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують видалення відходів (договорів, актів приймання-передавання, актів видалення тощо) шляхом виконання операцій, зазначених у позиціях D 1 - D 15 розділу А додатка 1 до Положення № 1120 (ч. 13 розд. V Порядку № 657).

Видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх можливої утилізації (ст. 1 Закону № 187/98).

Щодо цих відходів у табличному розділі 10 форми "Перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення" (додаток 4 до Порядку № 657) вказують інформацію лише про орієнтовну кількість відходів (без вартості).