Оренда майна в нерезидента: документальне оформлення, валютне й митне регулювання

Нерезидент може передати в оренду нерухоме або рухоме майно. Одним із проблемних моментів, що виникають під час оренди рухомого майна в нерезидента, є вибір митного режиму. Крім того, є нюанси, пов'язані з валютним регулюванням. Про це і йтиметься у статті.

Документальне оформлення

Під час укладання договору оренди рухомого майна з нерезидентом насамперед необхідно вибрати право, яким регулюватиметься договір. У загальному випадку до таких договорів застосовується право, яке обрали сторони (ст. ст. 5, 43 Закону № 2709). Умова про вибір матеріального й процесуального права, яке застосовуватиметься судом у разі виникнення спору щодо зовнішньоекономічного контракту, належить до його обов'язкових умов (п. 1.12 Положення № 201).

У ситуації, коли в зовнішньоекономічному договорі немає застереження щодо застосовуваного до договору права, діятимуть такі правила:

- якщо діє міжнародний договір, укладений між державами сторін контракту, застосовуватимуться його норми (ч. 1 ст. 3 Закону № 2709);

- якщо такого договору немає, застосовуватиметься право країни наймодавця-нерезидента (пп. 5 ч. 1 ст. 44 Закону № 2709).

Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону № 2709 зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

За нормами ст. 6 Закону № 959 зовнішньоекономічний договір (контракт) укладає суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або його представник у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.

У разі отримання майна від нерезидента може йтися про імпорт, а не про експорт послуг. До того ж за цивільним українським законодавством договори оренди не належать до послуг і регламентуються окремою главою 58 "Найм (оренда)" ЦКУ. Хоча для цілей податкового обліку оренда підпадає під поняття послуг (пп. 14.1.185, пп. 14.1.203 ПКУ).

Ураховуючи викладене, є сенс усе ж таки укласти окремий договір оренди в письмовій або електронній формі. Такий документ необхідно буде подати до уповноваженого банку, який відповідно до п. 4.2 Інструкції № 136 зобов'язаний у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента вимагати (залежно від виду операції) копії договору з нерезидентом, актів, рахунків (інвойсів) або інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, експорту робіт, транспортних, страхових послуг, імпорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), та інших документів, необхідних банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціям його клієнтів.

Особливості укладення договорів у зовнішньоекономічній діяльності регламентуються Положенням № 201. При цьому необхідно мати на увазі Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), установлені постановою Кабміну та НБУ від 21.06.95 р. № 444.

Крім договору, факт отримання послуги слід підтвердити первинним документом. Зазвичай для цих цілей використовують акт надання послуг. А втім, щодо договорів оренди підтвердним документом може бути й рахунок-фактура в разі його оплати (див. листи Мінфіну від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339, від 22.08.2017 р. № 35210-07/23-3364/2658). Водночас такий документ повинен містити всі реквізити первинного документа, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону № 996.

Крім того, бажано оформити факт отримання майна в оренду окремим документом - актом його приймання-передачі.