Продаж частки в ТОВ у 2026 році: податкові ризики "неринкової" ціни

Чому продаж частки за "своєю" ціною може стати податковим ризиком

Продаж частки в ТОВ часто стає домовленістю "між своїми": учасник виходить із бізнесу, партнер викуповує його частку, сторони фіксують зручну для себе суму. Але для податкової важлива не приватна домовленість, а економічна логіка ціни. Якщо компанія має активи, прибуток, контракти чи іншу реальну цінність, продаж частки за номіналом (тобто виходячи з розміру внеску до статутного капіталу) або за ціною, яка помітно нижча за вартість чистих активів бізнесу, не є порушенням. Але така ціна потребує зрозумілого пояснення: чому сторони вважали її обґрунтованою на дату угоди.

Договірна ціна сама собою не гарантує податкової безпеки. Ризик виникає не через сам продаж частки, а через ціну, яку сторони не можуть пояснити документами, фінансовими показниками або Звітом про незалежну оцінку ринкової вартості. Залежно від суб'єктів угоди, потенціалу вигід для покупця, міжнародного характеру угод, застосованих оцінювачем стандартів оцінки можуть застосовуватися й інші категорії вартості, окрім ринкової (надалі все це називатимемо узагальнено "економічна цінність бізнесу або ЕЦБ").

Частка в ТОВ як об'єкт продажу

Частка в ТОВ - це корпоративне право, яке може мати реальну економічну вартість. Вона дає учаснику можливість брати участь в управлінні товариством, отримувати дивіденди, впливати на ключові рішення та претендувати на частину майна в разі ліквідації.

Для фізичної особи така частка може бути інвестиційним активом. Під час її оцінки важливо підтвердити фактичні (в минулому) та прогнозні дохід і витрати у бізнесі (товаристві), корпоративні права якого продаються. Для юридичної особи корпоративні права є активом, який відображається на балансі та може впливати на фінансовий результат.

Номінальна вартість частки часто показує лише суму внеску до статутного капіталу. Реальна ціна може бути зовсім іншою, тому що ТОВ з моменту заснування амортизувало активи, купувало нове майно, можливо накопичувало прибуток, укладало контракти, реєструвало / купувало ліцензії, торговельні марки, програмне забезпечення або інші цінні активи, видавало кредити або брало позики тощо. Тож перед продажем треба розуміти, що продається право на частину економічної цінності бізнесу.

Де виникає ризик "неринкової" ціни

Ризик з'являється, якщо ціна продажу частки помітно відрізняється від ЕЦБ, а сторони не можуть пояснити таке відхилення документами, фінансовими показниками або умовами угоди. Саме собою відхилення від ринкової вартості не означає порушення. Податкова може зіставити договірну суму з активами ТОВ, фінансовими показниками, рухом коштів, пов'язаністю сторін та подальшими діями після угоди.

Найчастіше питання виникають тоді, коли договірна ціна не узгоджується з економічним станом бізнесу, а сторони не мають оцінки, фінансового аналізу, переговорної історії або іншого пояснення ціни. Також важливо, щоб договірна ціна була обґрунтована саме станом на дату продажу частки. Якщо ціна нижча за очікувану економічну вартість бізнесу, сторони мають пояснити, чому саме цю суму вони вважали обґрунтованою на дату угоди.

У податківців може виникнути питання не до самого факту продажу, а до логіки встановленої ціни.

Чому розмір частки впливає на її ціну

Розмір частки також впливає на її ринкову вартість. Контрольна частка зазвичай коштує дорожче, оскільки дає учаснику можливість впливати на ключові рішення ТОВ: управління компанією, розподіл прибутку, призначення керівника, погодження великих угод або продаж активів. Водночас, залежно від структури капіталу, "контрольною" може бути частка в 1 %.

Міноритарна частка, яка не дає контролю чи змоги блокування певних управлінських рішень в бізнесі, може мати нижчу (від пропорційної) вартість навіть у прибутковому бізнесі. Наприклад, учасник продає 20 % частки за суму, яка нижча за пропорційну частину вартості активів компанії. Така ціна може бути обґрунтованою, якщо учасник не впливає на управління бізнесом, не контролює розподіл прибутку, між партнерами є корпоративний конфлікт, а ТОВ має кредитне навантаження або судовий спір.

Тому дисконт до вартості міноритарної частки сам собою не означає заниження ціни. Але сторони мають розуміти, через що сформовано таке зниження вартості, та за можливості підтвердити це незалежною оцінкою, авторитетним фінансовим аналізом або маркетинговим дослідженням ринку подібних корпоративних прав.

В яких ситуаціях ризик виникає найчастіше

Податкові питання щодо вартості частки найчастіше виникають через контекст угоди та економічну логіку ціни. Найбільш ризиковими можуть бути такі ситуації:

1. Продаж частки між пов'язаними особами або родичами. Податкова може перевіряти, чи не використовувалась занижена ціна для фактичної передачі активу без відповідного податкового навантаження.

2. Вихід партнера з прибуткового бізнесу. Якщо компанія має стабільний прибуток, активи або чинні контракти, продаж частки за номіналом без пояснення причин дисконту (знижки від вартості чистих активів) може викликати питання.

3. Продаж частки перед залученням інвестора. Якщо незабаром після угоди бізнес залучає інвестора та продає йому частку за значно вищою вартістю, це може посилити інтерес до вартості попередньо проданої частки.

4. Продаж частки в IT-компанії або бізнесі з нематеріальними активами. Балансова вартість таких компаній часто не показує реальної цінності програмного забезпечення, торговельних марок, клієнтської бази, ліцензій, потенціалу зростання.

5. Продаж збиткового або проблемного бізнесу. Низька ціна може бути економічно обґрунтованою, якщо компанія має борги, судові спори, корпоративний конфлікт або фактично не веде діяльність тривалий час. Але такі обставини варто підтвердити документально.

Податкові ризики для сторін: 5 найпоширеніших ситуацій

1. Фізична особа - продавець

Для фізичної особи продаж частки в ТОВ зазвичай є операцією з інвестиційним активом. Інвестиційний прибуток визначають як позитивну різницю між доходом від продажу частки та документально підтвердженими витратами на її придбання або формування.

Такий прибуток оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військовим збором за ставкою 5 %. Фізична особа самостійно декларує результат за підсумками року. Практичний ризик виникає насамперед тоді, коли продавець не має належних документів, що підтверджують витрати на частку, або коли договірна ціна потребує додаткового економічного обґрунтування.

2. Юридична особа - продавець, що продає власний актив

Для юридичної особи ціна продажу частки іншого товариства впливає на бухгалтерський фінансовий результат, а через нього - на об'єкт оподаткування податком на прибуток. Конкретне відображення такої операції у звітності залежить від правил бухгалтерського обліку, класифікації фінансової інвестиції та облікової політики підприємства.

Якщо договірна ціна істотно відрізняється від економічно очікуваного рівня, контролюючий орган може ставити питання до її документального та економічного обґрунтування. У такій ситуації податкова може аналізувати пов'язаність сторін, ділову мету, документи щодо формування ціни продажу та реальний вплив операції на податковий результат.

3. Юридична особа - продавець, що здійснює операції з часткою у своєму статутному капіталі

Якщо ж товариство проводить операції з власною часткою, це також може впливати на його фінансовий результат, корпоративну структуру та податкові наслідки - зокрема, якщо товариство викуповує власну частку, здійснює виплати понад номінал, змінює статутний капітал або операція супроводжується безоплатною передачею активів чи прощенням боргу. У таких ситуаціях доцільно окремо аналізувати вартість операції та, за потреби, підтверджувати її незалежною оцінкою або іншим належним економічним обґрунтуванням.

4. Нерезидент у структурі угоди

Участь нерезидента ускладнює операцію. Прибуток нерезидента від продажу корпоративних прав української юридичної особи може вважатися доходом із джерелом походження з України. У певних випадках ПКУ дозволяє враховувати документально підтверджені витрати на придбання активу, однак механізм визначення бази оподаткування залежить від структури операції, статусу сторін та застосовної конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Тому іноді база може бути "валовою", а іноді "чистою".

За загальним правилом до таких доходів може застосовуватися ставка податку - 15 %, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Перед угодою потрібно окремо перевірити конкретну конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, право на її застосування та особу, яка має виконати функції податкового агента.

5. Операції з нерезидентами та ТЦУ

Якщо в угоді бере участь нерезидент, окремо потрібно перевірити, чи відповідає операція критеріям контрольованої за статтею 39 ПКУ. Лише в такому разі ціна частки має відповідати принципу "витягнутої руки", тобто рівню, який могли б погодити незалежні сторони у порівнянних умовах.

Порушення правил ТЦУ можуть призвести до податкових коригувань, пені, штрафів за неподання або несвоєчасне подання звітності з ТЦУ, а також - за наявності відповідного обов'язку - до відповідальності за неподання Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Для пов'язаних осіб або операцій, що підпадають під правила ТЦУ, істотне відхилення ціни від рівня, обґрунтованого за принципом "витягнутої руки", може стати підставою для податкових коригувань, претензій щодо ділової мети та податкових спорів.

Оцінка корпоративних прав в угодах M&A

Незалежна оцінка вартості в разі угод злиття-поглинання (M&A) не є обов'язковою. Але вона є важливим доказом ринковості ціни.

Як обґрунтувати вартість частки

Найкращий захист у разі продажу частки - показати, як сторони дійшли до ціни в договорі. Для цього недостатньо послатися на домовленість між продавцем і покупцем. Потрібні документи, фінансові показники та логіка розрахунку. Тож перед угодою варто зібрати документи й розрахунки, які пояснюють ціну частки:

• оцінку корпоративних прав або бізнесу;

• фінансову звітність ТОВ за останні періоди;

• дані про активи, зобов'язання, прибутковість, борги, контракти, ліцензії та нематеріальні активи;

• розрахунок вартості чистих активів;

• обгрунтування майбутніх доходів та витрат бізнесу (листи про наміри постачань (бажано за фіксованою гривневою ціною), меморандуми про закупівлю продукції (бажано у валюті), тощо);

• пояснення різниці між договірною ціною та економічними показниками компанії;

• документи щодо внесків до статутного капіталу, придбання частки або додаткових вкладень.

Оцінка не завжди має бути складною. Якщо компанія невелика, без суттєвих активів, боргів, прибутку чи нематеріальних активів, може вистачити фінансового аналізу та письмового пояснення ціни.

Якщо ж підприємство має нерухомість, обладнання, стабільний прибуток, ліцензії, торговельні марки або програмне забезпечення, професійна оцінка корпоративних прав значно посилює позицію сторін. Продаж корпоративних прав за ціною нижче очікуваної або нижче попередньої оцінки сам по собі не свідчить про порушення чи ухилення від оподаткування. Водночас істотне відхилення ціни від умовного "ринкового" рівня бажано окремо обґрунтувати документально.

Для цього сторонам варто зафіксувати економічні, корпоративні та юридичні фактори, які об'єктивно вплинули на вартість частки саме на дату угоди. Такими факторами можуть бути: боргове навантаження компанії, збитковість, негативний cash flow ("грошовий потік"), корпоративний конфлікт, обмеження прав міноритарного учасника, відсутність контролю над управлінням, судові спори, санкційні або регуляторні ризики, проблеми з ліквідністю активів, залежність від ключового контрагента, воєнні ризики, терміновість продажу або інші обставини, що впливають на переговорну позицію сторін та ринкову привабливість активу.

Для великої угоди найкраще працює пакет документів:

• незалежна оцінка;

• фінансова та (якщо розбіжності з офіційною фінансовою звітністю несуттєві) управлінська звітність;

• due diligence ("звіт комплексної перевірки");

• board memo ("меморандум для органів управління");

• переговорні документи;

• пояснення економічних факторів дисконту.

Наявність оцінки та документів не гарантує відсутності претензій з боку податкових органів і не усуває всіх ризиків, але дадуть сторонам аргументовану позицію у разі перевірки і суттєво посилять доказову позицію сторін щодо економічної обґрунтованості ціни угоди.

Резюме: головна порада власнику бізнесу

Номінальна вартість частки не завжди показує її реальну ціну. Якщо бізнес має активи, прибуток, стабільні контракти або нематеріальні активи, низька ціна частки має спиратися на зрозумілу економічну логіку, а не лише на домовленість сторін.

Найбільше уваги потребують угоди між пов'язаними особами, операції з нерезидентами та продаж частки в компанії з цінними активами. У таких випадках оцінка корпоративних прав, фінансовий аналіз і правильно зібрані документи допомагають захистити позицію сторін.

Оптимальний підхід - ще до угоди визначити реальну економічну картину: що саме продається, чому сторони погодили таку ціну, які податки виникають та які документи підтверджують передумови, що закладені в розрахунок вартості. Тоді продаж частки в ТОВ не перетворюється на спір про "неринковість", а матиме чітке обґрунтування на дату підписання договору.

Серед оцінювачів обирайте тих, хто у складі Звіту про оцінку наведе ще й розділ Due diligence ("комплексна юридична та фінансова перевірка"), який міститиме аналіз боргів, судів, податків та структури активів. Без цього отриманий Звіт про оцінку матиме слабку цінність.

_____________________________________________________________________________

© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2026

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті LIGA360, посилання на LIGA360 обов'язкове. Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.