Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/2290/18 виніс постанову від 28 жовтня 2020 року. Йшлося про скаргу комунального підприємства на дії державного виконавця. Підприємство просило скасувати постанову головного державного виконавця ДВС про арешт коштів боржника на поточному рахунку у банку, оскільки ці кошти призначені для оплати праці працівників боржника. Скарга мотивована тим, що дії головного державного виконавця ДВС порушують вимоги законодавства, оскільки не допускається накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку для виплати заробітної плати.
Це та ще більш ніж 70 млн судових рішень можна знайти у системі VERDICTUM. Бажаєте отримати тестовий доступ до системи VERDICTUM - тисніть сюди.
Верховний Суд підкреслив, що чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктами господарювання рахунків зі спеціальним режимом використання для виплати заробітної плати. Відповідний рахунок, на кошти якого виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, що підтверджується листом боржника. При цьому судами не встановлено, а боржником не доведено, що зазначений рахунок належить до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, на кошти якого заборонено накладення арешту.
Нормами ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" на банк покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому. Постанову виконано, що підтверджується листом цього банку. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт.
ВС зауважив, що згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці. З цього вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, що підтверджують виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт у розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій не встановили, що боржник звертався до виконавця із заявою при виникнення в нього зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі. та не встановили, що він просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на вказаному рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам. За таких обставин Верховний Суд відмовив у задоволенні скарги.
Щоб іти в ногу з вимогами чинного законодавства, користуйтеся інформаційно-правовою системою ЛІГА:ЗАКОН. Вона допоможе відслідковувати зміни в законодавстві. Скористайтеся ТЕСТОВИМ доступом та оцініть зручність і швидкість пошуку необхідної вам інформації.
Підписуйтеся на наш канал у Telegram і сторінку в Facebook, щоб завжди бути в курсі бухгалтерських подій.
