Вибір методу обліку запасів стає практичним інструментом фінансового планування для підприємств. Попри те що в обліковій політиці часто вже закріплений скажімо метод ФІФО, на практиці виникає необхідність переходу на інший метод обліку, як от - середньозважену собівартість. Причина - відчутний вплив на фінансовий результат.
Найпоширенішим у практиці є метод середньозваженої собівартості, який може застосовуватися у двох варіантах: щомісячному або періодичному (на дату кожної операції вибуття). При періодичному підході в розрахунок включаються лише ті запаси, що надійшли на дату конкретної операції. Водночас щомісячний варіант формує єдину середню собівартість наприкінці звітного періоду. Обидва підходи дають різні фінансові результати, що особливо помітно в умовах цінових коливань.
В умовах інфляції саме метод ФІФО призводить до "заморожування" дорожчих запасів у залишках, що уповільнює визнання витрат. Натомість середньозважена собівартість, особливо у щомісячному форматі, дозволяє швидше списувати витрати.
Водночас перехід із ФІФО на середньозважений метод вважається зміною облікової політики, а отже, потребує дотримання процедур.
Усі деталі з докладним аналізом методів обліку запасів - у матеріалі
"Оптове торговельне підприємство: який метод обліку запасів обрати"
