Компанії, що застосовують МСФЗ або лише переходять на них, стикаються з практичною проблемою обліку малоцінних необоротних матеріальних активів. Якщо активи тривалого використання не досягають встановленого в компанії порогу визнання основними засобами, але при цьому обліковуються за "старою" логікою - подібно до національних стандартів у складі інших ОЗ, аудитори зазвичай фіксують невідповідність критеріям визнання.
Водночас альтернативний підхід також не позбавлений ризиків. Коли такі активи не визнаються у складі основних засобів у фінансовій звітності, але амортизація за ними продовжує нараховуватися, це викликає запитання вже з боку податкових органів - зокрема щодо коректності формування різниць у декларації з податку на прибуток.
Ще один сценарій - виключення таких активів із бухгалтерської амортизації без можливості їх урахування в податковому обліку. У цьому разі виникає ефект завищення витрат і, відповідно, податкових зобов'язань. Така ситуація формально вигідна контролюючим органам, однак не відповідає інтересам власників бізнесу.
Отже, як знайти баланс між вимогами МСФЗ, належним контролем за активами та мінімізацією податкових спорів - дізнавайтесь із статті "Малоцінні непоточні активи: як обліковувати за МСФЗ".
