Верховний Суд розглядав справу щодо обов'язку роботодавця платити зарплату в умовах окупації чи бойових дій. Усі деталі ми зібрали в експрес - аналізі: «Обов'язок платити зарплату зберігається навіть під час окупації - висновок Верховного Суду».
Обставини справи
Позивачка працювала медичною сестрою у поліклініці КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» з грудня 2019 року до травня 2024 року.
У лютому 2022 року, після окупації міста Токмак Запорізької області, вона була змушена залишити його через загрозу життю та здоров'ю. За її словами, у лікарні не було належних умов для роботи, керівництво не надавало вказівок щодо організації праці в умовах окупації, а сама установа перебувала у небезпечному становищі.
Роботодавець тривалий час не оголошував простій і не призупиняв дію трудового договору. Лише 5 грудня 2023 року було видано наказ про призупинення договору, який набрав чинності наступного дня.
У травні 2024 року працівниця звільнилася за власним бажанням. Під час розрахунку їй виплатили компенсацію лише за частину невикористаної відпустки. У наказі про звільнення зазначили, що інші компенсації не нараховуються через «відсутність працівника на робочому місці без поважної причини».
Відповіді на реальні ситуації, які виникають у щоденній роботі бухгалтера, є в LIGA360.
Після цього вона звернулася до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного простою, компенсації невикористаних відпусток, матеріальної допомоги на оздоровлення та скасування частини наказу про звільнення.
Суд першої інстанції частково задовольнив її позов. Апеляційний суд визнав, що роботодавець мав обов'язок оплачувати працю до моменту призупинення трудового договору, але відмовив у частині вимог, посилаючись на пропуск тримісячного строку для звернення до суду.
Яке рішення прийняв Верховний Суд, читайте у коментарі. Також радимо:
