Перш ніж використовувати торговельну марку, необхідно її зареєструвати. Ця процедура забирає певний час. Про особливості її проведення ми розповімо у статті.
Якими можуть бути торговельні марки
Почнемо з того, що в нормативних актах наводяться терміни "торговельна марка", "знак для товарів і послуг", які тотожні за своїм правовим змістом (п. 1.5 Постанови № 12).
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами (ч. 1 ст. 492 ЦКУ).
Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, зокрема такі (ч. 1 ст. 492 ЦКУ, ч. 2 ст. 5 Закону № 3689):
- слова (у тому числі власні імена),
- літери,
- цифри,
- зображувальні елементи,
- кольори та комбінації кольорів,
- будь-яка комбінація таких позначень.
Водночас об'єктом знака не можуть бути імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік і похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії, установленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (ч. 2 ст. 5 Закону № 3689).
Торговельна марка як об'єкт права інтелектуальної власності
Торговельні марки є об'єктом права інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 420 ЦКУ, ч. 1 ст. 155 ГКУ, ст. 5 Закону № 3689). Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 ЦКУ).
Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам (ч. 2 ст. 493 ЦКУ). Така марка відрізняє товари і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 158 ГКУ).
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом (ч. 1 ст. 494 ЦКУ, ч. 3 ст. 5 Закону № 3689). Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу (ч. 3 ст. 157 ГКУ). Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг (ч. 2 ст. 494 ЦКУ, ч. 4 ст. 5 Закону № 3689).
Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні (ч. 4 ст. 157 ГКУ, ч. 10 ст. 16 Закону № 3689). Причому використання попереджувального маркування є саме правом, а не обов'язком володільця знака (ст. 5D Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року).
У міжнародній практиці використовується, зокрема, таке маркування: "®" або Reg ТМ, ТМ, "Mr" (Mark Registered), "Trademark", "Registered Trademark".
Реєстрація торговельної марки
З повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням (модуль БУХГАЛТЕР&ЗАКОН інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН)
