Нерезидент надає послуги гарантії за кредитом: чи буде податок на репатріацію

Наше підприємство отримало кредит в українському банку. Наша материнська компанія із США уклала з банком договір гарантії, відповідно до якого у випадку неспроможності нашого підприємства як Позичальника вчасно погасити кредит материнська компанія (Гарант) погасить зобов'язання за ним повною мірою по кредиту банку. Завдяки такій гарантії наш відсоток по кредиту становить меншу суму.

Наше підприємство та нерезидент-гарант уклали двосторонній договір "Договір про надання послуг гарантії", згідно з яким ми погоджуємося сплатити гаранту винагороду за надання послуг гарантії. Вона розраховується у відсотках від залишку кредиту банку на початок кожного кварталу.

Чи можуть контролери трактувати плату за послуги гарантії нерезиденту як проценти? Чи треба ці суми обкладати податком на репатріацію?

ВІДПОВІДЬ: Одразу скажемо, що платіж за послуги гарантії не потрапляє під визначення процентів. Одначе податок на репатріацію тут може бути, адже такі суми можна трактувати як інші доходи із джерел походження з України. З'ясуймо, чи діятиме виняток із правил для неоподаткування, чи все ж доведеться шукати порятунок у міжнародному договорі.

Для податку на репатріацію вагомо, який дохід виплачують нерезиденту-юрособі. А саме - чи потрапляє такий дохід до переліку доходів із джерел походження з України, наведеного в пп. 141.4.1 ПКУ. Адже лише ці доходи нерезидентів оподатковують.

Керуючись пп. "а" пп. 141.4.1 ПКУ, у доходи із джерел походження з України потрапляють, зокрема, проценти. Оскільки плата за послуги гарантії розрахована у відсотках, одразу виникає логічне запитання - а чи не є вона процентами в розумінні податкового законодавства?

Плата за послуги гарантії - проценти?

Проаналізуймо норми ПКУ.

Визначення процентів наведено в пп. 14.1.206 ПКУ.

Цитата

"Проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються:

а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;

в) платіж за придбання товарів у розстрочку;

г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу);

ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом урахування векселів та здійснення операцій із придбання цінних паперів зі зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, установлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору чи іншої вартісної бази, не є процентами".

Тож однозначно, що згідно з термінологією ПКУ плата нерезиденту за послуги гарантії щодо повернення кредиту не є процентами, оскільки підприємство не оплачує нерезиденту (материнській компанії) за користування коштами. Тобто підприємство немає запозичень перед нерезидентом ані грошових, ані товарних, за якими нараховує відсотки. І хоча розраховують оплату за послуги у відсотках від суми непогашеного кредиту, однак їх не нараховують на заборгованість перед таким нерезидентом.

До того ж…