Кажучи про неповний робочий час, доволі часто використовують такі формулювання, як робота на 0,25 чи 0,4, чи 0,5, чи 0,75 ставки, хоча нормативно таке поняття не визначено. Саме це й спричинює основні проблеми: чи визначати для працівників з неповною зайнятістю кількість робочого часу, яку вони мають відпрацювати за місяць; чи потрібно визначати частину посадового окладу (тарифної ставки), яка належатиме працівникові за виконану роботу?
У цьому випадку говорити про норму праці взагалі недоречно, адже робота на умовах неповного робочого часу означає, що місячну норму працівник не виконуватиме. Тож розпочати варто з визначення того, чи взагалі може бути встановлено норму в разі застосування неповного робочого часу, як доцільно вести облік робочого часу в цьому випадку та що оплачувати: робочі дні чи робочі години.
Чи визначати місячну норму робочого часу в разі неповної зайнятості
Із аналізу норм ст. ст. 50 і 51 КЗпП випливає, що:
• основою для розрахунку місячної норми і річного фонду робочого часу є тижнева норма робочого часу: нормальна (40 годин) чи скорочена (39; 38,5; 36; 33; 30; 25; 24; 20; 18 годин);
• під час розрахунку місячних норм тривалості робочого часу враховують п'ятиденний чи шестиденний тиждень, установлений на підприємстві, а також яка тривалість щоденної роботи.
Тож КЗпП не передбачає обов'язку для роботодавця розраховувати для працівників з неповним робочим часом індивідуальні (зменшені) норми місячної тривалості робочого часу залежно від зайнятості протягом тижня, кількості робочих днів на тиждень та тривалості щоденної роботи. Адже неповний робочий час передбачає встановлення індивідуального графіку роботи, і проводити такі розрахунки норм для кожного працівника недоцільно.
Отже, місячні норми та річний фонд робочого часу визначають залежно від тижневої тривалості роботи і режиму роботи підприємства. Для неповного робочого часу розрахунки таких показників не провадять.
Як визначати умови праці й оплату в разі неповної зайнятості
Насамперед з'ясуємо, що каже про неповний робочий час ст. 56 КЗпП:
• робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників;
• оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Для того щоб з'ясувати, як правильно прописати умови праці в разі неповної зайнятості, варто проаналізувати зміст Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (типової форми № П-1), затвердженого Наказом № 489. Хоча цей наказ і не є нормативно-правовим актом, але Держпраці вважає, що роботодавці мають використовувати саме нею затверджені типові форми (до речі, суди часто з ними погоджуються).
У наказі про прийняття на роботу на умовах неповного робочого часу обов'язково зазначають…
Продовження матеріалу "Неповний робочий час: як нараховувати зарплату, відпускні, лікарняні" читайте за посиланням. Для отримання доступу до вказаних матеріалів та іншої аналітики інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН - скористайтеся ТЕСТОВИМ доступом до сервісу та оціните весь обсяг і переваги послуг, що надаються. |