Оплачене житло працівнику-дистанційнику: чи вважається додатковим благом?

Практика дистанційної роботи зберігає актуальність, і роботодавці можуть цілком навіть оплачувати вартість проживання свого працівника. Тому й виникає у зв'язку із цим питання щодо оподаткування такого доходу. Свою оцінку таким виплатам та особливостям їх оподаткування надав ВС КАС у постанові від 09.04.2024 р. у справі № 160/7966/22

Суть справи

Директор ТОВ певний час проживав у готелі, де віддалено працював. Усі послуги, надані з проживання, ТОВ сплачувало кошти напряму власнику-юрособі. Податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт, де серед іншого сплачені суми за туристичні послуги визнавалися для директора додатковим благом. А тому ТОВ повинно було нарахувати ВЗ і ПДФО та відобразити сплачені суми в Розрахунку.

Відмовляючи ТОВ у задоволенні позову, суд першої інстанції зважав на те, що згідно з наданими позивачем первинними документами директору підприємства не було надано в користування кошти, як це передбачено положеннями пп. 14.1.257 ПКУ, а фактично підприємством було здійснено оплату туристичних послуг, отриманих директором. Суд першої інстанції вказав, що застосування п. "є" пп. 266.2.2 ПКУ можливе в разі дотримання обов'язкових умов, які в цій справі не встановлені.

Оплачене житло в готелі не додаткове благо?

Податкова мала намір довести, що про робоче місце директора (що не перебував у відрядженні) повинно було повідомити шляхом подання Повідомлення № 20-ОПП, чого зроблено не було. За умовами п. 1.4 Порядку № 1588 визначено, що платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування й об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку. Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подають протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Проте, за словами суду, недотримання вказаних вимог цього Порядку не може свідчити про те, що діяльність керівника, яка відбувалася не за місцезнаходженням юридичної особи (чи іншим місцем провадження госпдіяльності, про використання якого подано повідомлення за формою № 20-ОПП), не пов'язана з господарською діяльністю останньої.

Тож, суд став на бік платника податків та вказав, що оплата готельних послуг (напряму готелю) не є додатковим благом директора. Витрати за проживання в готелі директора підприємство віднесло до інших витрат загальногосподарчого призначення. Колегією суддів узято до уваги, що утворення віддаленого робочого місця не заборонено законодавством, навпаки, в умовах пандемії короновірусу це набуло практичного й поширеного використання, хоча достатньою мірою не внормованого законодавством. Суд виходив із того, що має бути застосований найбільш сприятливий підхід, який забезпечує реалізацію платником податків своєї господарської діяльності.

Радимо ознайомитися також зі статтями:

"Дистанційна робота працівника за кордоном";

"Фахівець з охорони праці: чи є підстави для дистанційної роботи";

"Витрати на роумінг у разі дистанційної роботи працівника: чи виникає додаткове благо";

"Дистанційна робота: умови, вимоги й обмеження".

ПРАВОВИЙ ГЛОСАРІЙ

1. ПКУ - Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. Порядок № 1588 - Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1588.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2024

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Автор

Віталій Городній,

юрисконсульт ЛІГА:ЗАКОН