На сьогодні воєнний стан оголошено на всій території України, однак це не означає, що пов'язані із цим обставини можна вважати форсмажорними як у Херсонській області, так і, наприклад, у Закарпатській - відзначила суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак на Х Щорічному форумі юрисконсультів.
Останнім часом позивачі часто заявляють клопотання про звільнення від судового збору, посилаючись виключно на воєнний стан.
«Звертаю вашу увагу, що суд буде об'єктивно оцінювати такі підстави відповідних клопотань. Ми не можемо говорити, що форсмажорні обставини через воєнний стан існують на всій території України», - сказала Ольга Ступак.
Зокрема, питання захисту трудових прав і врегулювання трудових відносин в умовах воєнного часу не є новим для судів України, воно існує з 2014 року. «Сьогодні лише географія таких спорів розширилася з Донецької, Луганської областей та АР Крим на всю Україну», - сказала доповідачка. Тож позиція Верховного Суду в таких справах буде послідовною в ситуаціях, де не змінилося законодавче регулювання. Щодо застосування норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», то судова практика буде напрацьовуватися в майбутньому.
Одне з основних питань у відповідних спорах - звільнення роботодавця від відповідальності через форсмажорні обставини. «Позиція Верховного Суду в цій категорії справ послідовна: форсмажорні обставини підтверджують відсутність вини роботодавця у невиплаті заробітної плати, порушенні строків її виплати, затримці розрахунку із працівником при його звільненні», - сказала Ольга Ступак.
Також вона навела, як приклад, постанову КЦС ВС від 27.02.2019 р. у справі № 264/923/17, в якій зроблено висновок, що невиплата працівнику зарплати у липні та серпні 2014 року у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, відбулася не з вини роботодавця, а в силу обставин непереборної сили, пов'язаних із проведенням АТО на території Донецької області. Оскільки вина роботодавця є обов'язковою умовою для застосування ст. 117 КЗпП, то немає підстав для покладення на відповідача обов'язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
Суддя акцентувала, що в кожній конкретній справі залежно від фактичних обставин суд повинен встановлювати існування тих чи інших обставин, на які сторони посилаються як на форсмажорні, й оцінювати реальність виконання тих чи інших зобов'язань у зв'язку з існуванням цих обставин. «Суд повинен встановити, чи дійсно обставини були непереборними і нездоланними, як у наведеній справі. У ній зобов'язання роботодавця з виплати заробітної плати залишилось, підприємство лише було звільнено від відповідальності за ст. 117 КЗпП України», - сказала Ольга Ступак.
Інше рішення - постанова Об'єднаної палати КЦС ВС від 10.10.2019 р. у справі № 243/2071/18, в якій оцінювалася наявність форсмажорних обставин. Суд вказав, що роботодавець із березня 2017 року фактично втратив контроль над своїми ресурсами, потужностями та документацією, внаслідок захоплення підприємство з незалежних від нього причин не може виконати зобов'язання щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні. Крім того, факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП зарплата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, натомість позивач уже не працював на підприємстві після його захоплення.
Спробуйте VERDICTUM в LIGA360. Аналізуйте тексти судових рішень, формуйте аргументи. Деталі за посиланням.
