До прийняття у 1996 році Закону України "Про відпустки" (далі - Закон) щорічна відпустка надавалась тривалістю не менше 15 робочих днів. Проте деяким працівникам були установлені відпустки подовженої тривалості.
Крім того, відповідно до ст.76 КЗпП могли надаватися щорічні додаткові відпустки, зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем. Тому загальна тривалість щорічної відпустки до 01.01.1997 року могла складатися з щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем.
Починаючи із 01.01.1997 року, з моменту введення в дію Закону тривалість щорічної основної відпустки працівників має становити не менше 24 календарних днів.
Працівникам, які до введення в дію Закону користувались відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, зберігають відпустку раніше встановленої загальної тривалості на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася.
При зміні місця роботи, посади, професії право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки втрачається.
Якщо змінено назви професій працівників у зв'язку з приведенням їх у відповідність до Національного класифікатора України ДК 003:2010 "Класифікатор професій" (видання 1995, 2005, 2010 років), назви підрозділів, відбулося переміщення працівників з одного підрозділу в інший і при цьому не було змінено посадові обов'язки, трудові функції, умови праці, працівники не втрачають право на відпустки, тривалість яких було встановлено їм до введення в дію Закону.
Тому, працівник, який користувався до введення в дію Закону відпусткою більшої тривалості, має право на використання або збереженої відпустки, або відпустки, яка надається згідно з Законом.
Наприклад, якщо працівник до введення в дію Закону користувався відпусткою, яка складалася з щорічної відпустки тривалістю 15 робочих днів та додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем тривалістю 9 робочих днів - усього 24 робочих дні (або, як зазначено у запиті, 28 календарних днів), то і надалі, у разі збереження відпустки за наявності умов, за якими вона надавалася, працівник має право на відпустку саме такої тривалості, тобто 28 календарних днів.
Водночас сумування збереженої відпустки та відпустки, яка надається згідно зі ст. 8 Закону (працівникам з ненормованим робочим днем), у даному випадку не допускається, оскільки в збереженій відпустці вже враховано відпустку за ненормований характер праці.
Джерело: лист Мінекономіки від 25.08.2021 р. № 4712-06/42456-09.
Усі потрібні документи для бухгалтера - в рішенні LIGA360. Обирайте з понад 1,8 мільйона НПА, бухгалтерської аналітики, робочих кейсів та інших матеріалів. Замовте тестовий доступ за посиланням.
