Тренди податкових перевірок ринку пального

4.05.2020, 08:10
323
0
На що звертали увагу податківці під час проведення перевірок ринку пального у 2019 році та які аргументи були покладені в основу судових рішень
На що звертали увагу податківці під час проведення перевірок ринку пального у 2019 році та які аргументи були покладені в основу судових рішень

"Державною податковою службою проведено 472 перевірки мереж АЗС з виявлення порушень податкового законодавства та встановлення місць нелегальних заправок. По 58 об'єктах встановлено низку порушень та вже застосовано штрафних санкцій на суму 6,9 млн грн (0,5 млн грн у процесі застосування)" - повідомила пресслужба Державної податкової служби України на своєму офіційному порталі. Такі статистичні дані були зібрані за січень - лютий 2020 року.

Якщо говорити про податкові перевірки гравців нафтогазового ринку в 2019 році, то спори з податковою найчастіше виникали щодо порушень податкового законодавства, які проаналізуємо на прикладах конкретних справ та прийнятих судових рішень.

Яна Базя, адвокат, старший юрист KPMG Law Ukraine

Перевищення обсягів реалізованого пального над обсягами, обчисленими відповідно до п. 232.3 ПКУ

За обставинами справи № 640/21601/19 податковий орган встановив, що у Товариства відсутні обсяги пального для подальшої реалізації без поповнення залишків ліміту обсягів пального та сплати акцизного податку за кодом УКТ ЗЕД 2711 13 97 00 станом на 31.07.2016 р. в розмірі 1 184 578,78 літрів пального, а станом на 31.08.2016 р. в розмірі 183 052,61 літрів пального.

Контролюючий орган вказав, що за даними бухгалтерського рахунку 28 "Товари на складі" Товариство станом на 01.03.2016 р. відобразило залишок скрапленого газу в кількості 28 868 003,37 літрів. Тоді як за інформацією, що міститься в Акті інвентаризації обсягів залишку пального станом на 01.03.2016 р., за Товариством обліковуються залишки скрапленого газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 13 97 00 - 3 011 179 літрів.

Розбіжність між даними бухгалтерського обліку та даними інформаційної системи СЕАРП склала 25 856 824,37 літрів.

ГУ ДПС у м. Києві зробило висновок про перевищення обсягів реалізованого пального над обсягами обчисленими, відповідно до п. 232.3 ПКУ, без реєстрації відповідних заявок на поповнення обсягу залишку пального в СЕАРП.

Товариство спростовувало такий підхід податківців наступними контраргументами:

- залишки товару згідно з Актом інвентаризації обсягів залишку пального станом на 00:00 годин 01.03.2016 р. в СЕАРП було відображено пізніше;

- в акцизній накладній від 02.12.2016 р., виписаній за 30.03.2016 р., яка призвела до закінчення скрапленого газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 13 97 00, Товариство допустило помилку, а саме не розділило літраж на два коди товару УКТ ЗЕД у зв'язку із однорідністю товару (скраплений газ);

- в електронному кабінеті платника податків в системі СЕАРП неможливо відслідкувати залишки по кодам на дату виписки акцизних накладних;

- зареєстрована акцизна накладна призвела до "мінусового" залишку по коду УКТЗЕД 2711 13 97 00 в кількості 1 184 578,78 літрів станом на 31.07.2016 р.;

- самостійний аналіз Товариством надходжень та вибуття товарів показав, що по коду товару УКТЗЕД 2711 12 97 00 (скраплений газ) наявний "плюсовий" залишок товару у кількості 1 818 314,702 літрів;

- станом на 31.08.2016 р. системою відображено "мінусовий" залишок по коду УКТЗЕД 2711 13 97 00 (скраплений газ) в кількості 183 052,61 літрів, але по іншому коду товару УКТЗЕД 2711 12 97 00 (скраплений газ) був "плюсовий" залишок 1 839 764,404 літрів;

- ураховуючи однорідність товару, в процесі перевірки потрібно було зробити коригування між кодами товару, так як вони за своєю однорідністю мають однакові ставки акцизного податку;

- у зв'язку з недосконалістю роботи СЕАРП та з урахуванням того, що несвоєчасно відображаються деякі акцизні накладні на реалізований товар та зведені обсяги отриманих партій товарів, відбувається збій під час обліку різних видів пального, що потребує безумовного коригування та певних взаєморозрахунків;

Збій та некоректність системи СЕАРП стосовно відображення залишків товару в розрізі УКТ ЗЕД, не вплинули на обчислення та повноту сплати до бюджету всіх обов'язкових платежів.

Окружний адміністративний суд м. Києва підтримав позицію платника та вказав, що податкова не перевірила фактичні залишки пального, а підставою для збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку стали виключно висновки про реалізацію пального із перевищенням обсягів пального. На думку суду, в ході перевірки ГУ ДПС у м. Києві зобов'язане було надати оцінку факту наявності "плюсового" значення по іншому коду товару УКТ ЗЕД та провести аналіз впливу наявних залишків пального на розрахунки зі сплати акцизного податку.

Проведення перевірки вибірковим, а не суцільним порядком, призвело до помилкових висновків контролюючого органу про заниження Товариством суми акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Детальніше в рішенні Окружного адміністративного суду від 25.02.2020 р. у справі № 640/21601/19.

Більш ніж 70 млн судових рішень можна знайти у системі VERDICTUM. Бажаєте отримати тестовий доступ до системи VERDICTUM - тисніть сюди.

Порушення порядку складання акцизної накладної на обсяги пального, використаного для власного споживання

За обставинами справи № 420/1310/19 Головне управління ДФС в Одеській області встановило факт використання Товариством пального для власного споживання. За твердженням податкової на обсяг пального 49 110,55 л, що був використаний для власного споживання, відсутня реєстрація акцизних накладних більш як 120 календарних днів. Відтак, Товариство порушило п. 231.6 ПКУ, а тому має нести відповідальність згідно з п. 120-2.2 ПКУ.

Суд першої інстанції погодився з доводами платника податків, що на момент винесення податкового повідомлення-рішення, податковим законодавством не було визначено чіткого порядку складання акцизних накладних особами, що використовують пальне для власного споживання. Оскільки Товариство не здійснювало реалізацію пального, а використовувало його для власного споживання, то застосування до нього відповідальності, передбаченої п. 120-2.2 ПКУ, є неправомірним.

Натомість, суд апеляційної інстанції проаналізував вимоги п. 120-2.2, ст. 231 ПКУ та положення Порядку № 218 (був чинний на дату виникнення спірних відносин) та вказав, що Товариство було зобов'язане скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання. З моменту підписання останнього акту списання палива до складання акту про результати фактичної перевірки минуло 139 днів, що свідчить про правомірність застосування санкції за п. 120-2.2 ПКУ.

Детальніше в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 р. у справі № 420/1310/19. Ухвалою від 15 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства.

Візьміть під контроль усі ризики, з якими зіштовхується ваша компанія. Спробуйте LIGA360 _- екосистему хмарних продуктів ЛІГА:ЗАКОН для ефективної роботи бізнесу в умовах кризи. Спробувати.

Реалізація пального, яке не обліковане в установленому порядку

У липні 2019 року Товариство звернулося до суду із позовом до Офісу великих платників податків ДФС, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, передбаченої ст. 20 Закону про РРО.

Так, перевіркою АЗС контролюючий орган встановив реалізацію паливно-мастильних матеріалів, які не були обліковані у порядку, встановленому п.п. 10.4.1, п.п. 10.4.3 п. 10.4 Інструкції № 281 та п. 12 ст. 3 Закону про РРО.

Такий висновок податкова зробила на підставі Х-звітів РРО, що зберігаються в книгах обліку розрахункових операцій та у зв'язку з ненаданням Товариством використаних книг обліку розрахункових операцій, журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 17-НП та за формою № 16-НП, а також інших документів.

Восьмий апеляційний адміністративний суд підтримав висновки суду першої інстанції про відсутність доказів того, що Товариство здійснювало реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, зважаючи на сукупність встановлених судом наступних обставин:

- відповідно до норм чинного законодавства на Товариство покладено обов'язок здійснювати реалізацію лише облікованих у бухгалтерському обліку нафтопродуктів;

- застосування санкції, передбаченої ст. 20 Закону про РРО, можливо лише до платника, який не обліковує товар та реалізує його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій;

- податковий орган не встановив жодних порушень вимог Закону про бухоблік та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, та/або порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товару без проведення розрахунків через РРО;

- порушення визначеного Інструкцією № 281 порядку внесення необхідних записів в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП та/або занесення даних до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП не спростовує факту обліку товару в порядку, передбаченому Законом про бухоблік, та не є свідченням реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

- у розумінні Закону про бухоблік та Інструкції № 281 ані Х-звіт, ані змінний звіт за формою № 17-НП не є первинними документами, що є підставою для обліковування товарних запасів підприємств, а також документами, які можуть підтверджувати наявність необлікованого товару за місцем реалізації, оскільки вказані документи відображають виключно здійснені облікові операції;

- Х-звіт РРО не є тим документом, який в силу положень Інструкції № 281 може бути використаний для визначення об'єму нафтопродуктів;

- до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, в тому числі за місцем їх реалізації, належать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій;

- сама по собі відсутність на момент перевірки первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону про бухоблік, не є підставою для застосування санкції, передбаченої ст. 20 Закону про РРО;

- при визначенні розміру штрафних санкцій згідно зі ст. 20 Закону про РРО слід відштовхуватися від фактичного обсягу необлікованого товару;

- контролюючий орган не здійснював фактичної перевірки залишків нафтопродуктів у резервуарах, а врахував лише дані з денного Х-звіту, на підставі чого неможливо встановити фактичний надлишок/нестачу нафтопродуктів.

Детальніше в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 р. у справі № 1.380.2019.003316.

Перевірити, чи потрапила ваша компанія до плану перевірок контролюючих органів, можна за допомогою сервісу CONTR AGENT. Оформіть заявку на тестовий доступ.

Порушення порядку оприбуткування готівки на АЗС

За обставинами справи № 160/5530/19 Товариство звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції в сумі 6 063 457,60 грн.

Підставою для визначення податковим органом грошових зобов'язань став висновок про порушення Товариством п. 11 розділу ІІ Положення № 148, а саме - Товариством не оприбутковано готівку у касовій книзі підприємства на загальну суму 1 212 695,12 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючий орган правомірно, на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, застосував штраф за неоприбуткування готівки.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком Дніпропетровського окружного адміністративного суду, зважаючи на наступні обставини:

- Положення № 148 передбачало проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі або книзі обліку доходів і витрат;

- оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій);

- структура зазначеної вище норми свідчить про те, що через риску визначені альтернативні визначення алгоритму здійснення оприбуткування готівки установами, підприємствами та відокремленими підрозділами, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги або проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО);

- оприбуткуванням готівки в касах установ, підприємств чи відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів;

- оприбуткуванням готівки в касах установ, підприємств та відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій);

- здійснення обліку готівки у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів та одночасно на підставі фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій) є нелогічним та взаємовиключними;

- відокремленим підрозділом Товариства, який проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО та КОРО, здійснюється облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі фіскальних звітних чеків;

- Товариство виконує усі умови, передбачені п. 12 розділу ІІ Положення № 148, а відтак застосування до нього штрафних за порушення норм регулювання обігу готівки є необґрунтованим.

Детальніше в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 р. у справі № 160/5530/19.

До речі, сучасний професійний сервіс Liga:Report дозволяє легко та оперативно подати податкову, фінансову та статистичну звітність онлайн.

Роздрібна торгівля пальним без отримання ліцензії

Платник податків у адміністративній справі № 140/2370/19 оскаржив податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафних санкцій на суму 250 000,00 грн. у зв'язку з реалізацією пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Суд першої інстанції підтримав позицію платника податків та вказав на наступне:

- відповідно до Положення про Головне управління ДФС у Тернопільській області, затвердженого наказом ДФС України № 80 від 01.02.2019 р., Головне управління виконує роботу, пов'язану із здійсненням ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом, здійснює ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;

- таким чином, ГУ ДФС у Тернопільській області наділене повноваження щодо видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі лише алкогольними напоями і тютюновими виробами, однак - не ліцензій на право торгівлі пальним;

- ДФС України не надано повноважень ГУ ДФС у Тернопільській області на проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо наявності ліцензій на торгівлю пальним, а також повноважень щодо накладення штрафних санкцій за відсутності таких ліцензії;

- і навіть, якби такі повноваження були надані територіальному органу ДФС України, то єдиним органом, який уповноважує органи виконавчої влади видавати ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є Кабінет Міністрів України, а не ДФС України.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такою позицією та скасував рішення попереднього суду, оскільки згідно з Постановою № 609 органом який здійснює ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, зберігання пального є територіальні органи ДФС. У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що Головне управління ДФС у Тернопільській області як територіальний орган ДФС було уповноважене видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та здійснювати контроль за дотриманням норм Закону № 481. Відтак, спірне податкове-повідомлення рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Детальніше в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 р. у справі № 857/12829/19.

Для отримання доступу до професійної аналітики видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН, інших документів та інструментів інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН поспішіть скористатися ТЕСТОВИМ доступом та оцініть зручність і швидкість пошуку необхідних вам матеріалів.

Яна Базя, адвокат, старший юрист KPMG Law Ukraine

Зв’язатися з редактором

Увійдіть, щоб залишити коментар