Що варто запам’ятати бухгалтеру та власнику бізнесу
У сучасному бізнес-середовищі точність обліку – це не лише вимога органів контролю, а й основа фінансової стабільності компанії. Щороку зростає кількість ситуацій, коли незалежна оцінка майна стає необхідною не з формальних причин, а для того, щоб захистити інтереси бізнесу, пройти аудит без зауважень або ухвалити економічно обґрунтовані управлінські рішення. Розглянемо ситуації, коли для бухобліку необхідна незалежна оцінка майном.
Для чого компанії незалежна оцінка майна
Чим більша компанія, тим складніша її структура активів. Майно зношується, втрачає або навпаки набуває вартості, змінює форму чи функцію. Змінюється і ринкова кон'юнктура – а отже, ймовірність того, що балансова вартість активів почне відхилятися від реальної, зростає.
Це особливо критично під час:
- переоцінки основних засобів,
- підготовки до злиття, ліквідації або продажу компанії,
- передачі активів пов’язаним особам,
- формування звітності відповідно до МСФЗ.
Кожна з таких ситуацій – потенційна зона ризику для бухобліку. Помилка або ігнорування оцінки можуть дорого коштувати. Саме тому незалежна оцінка дедалі більше сприймається не як опція, а як професійний інструмент. Адже вона є способом убезпечити бізнес і зменшити кількість запитань до бухгалтерії.
Коли саме обов’язкова незалежна оцінка
Законодавство України містить низку ситуацій, у яких проведення незалежної оцінки майна не є питанням вибору. Це чітко визначені випадки, коли бухгалтер зобов’язаний діяти не на власний розсуд, а спиратися на офіційний звіт оцінювача. Причина зрозуміла: йдеться про вартість активів, які впливають на фінансову звітність, податкові нарахування та законність угод.
Найпоширеніші випадки, коли оцінка є обов’язковою:
Внесення майна до статутного капіталу. Незалежна оцінка потрібна в разі внесення необоротних активів до статутного капіталу. Це дозволяє справедливо оцінити частку засновника та уникнути конфліктів між учасниками бізнесу.
Переоцінка основних засобів. На підставі НП(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство може здійснювати переоцінку активів, якщо їх вартість істотно відрізняється від балансової. У такому разі необхідна оцінка з боку незалежного фахівця – особливо якщо підприємство готує звітність для аудиторської перевірки або публічного розкриття.
Списання активів. В разі списання основних засобів (наприклад, після знищення, втрати або виведення з експлуатації) НП(С)БО 7 передбачає фіксацію залишкової вартості активу, а незалежна оцінка допомагає її обґрунтувати, особливо для аудиту чи податкових перевірок.
Передача або продаж майна пов’язаним особам. Це – одна з найризикованіших зон. Щоб уникнути претензій від податкових органів щодо трансфертного ціноутворення, передбаченого статтею 39 ПКУ, необхідна незалежна оцінка. Вона підтвердить ринкову вартість активу та засвідчить, що угода укладена на комерційних умовах, відповідаючи вимогам законодавства.
Ліквідація підприємства. Під час припинення діяльності компанії оцінка дозволяє встановити реальну вартість майна, яке підлягає розподілу або реалізації. Це передбачено статтями 110–112 ЦКУ.
Реорганізація: злиття, поділ, приєднання. У процесі об’єднання або розділення компаній важливо чітко зафіксувати, які активи передаються, і за якою вартістю. Без незалежної оцінки неможливо забезпечити прозорість та юридичну захищеність процедури.
Нижче ще кілька випадків, коли також вимагається оцінка:
- для визначення справедливої вартості нематеріальних активів (НП(С)БО 8),
- при передачі майна в оренду або фінансовий лізинг (відповідно до НП(С)БО 14),
- при процедурі банкрутства або корпоративних спорах.
Незалежна оцінка обов’язкова там, де потрібно підтвердити справедливу та достовірну вартість майна згідно з вимогами обліку, звітності чи закону. Вона фіксує цифри, які не можна поставити під сумнів – ні аудитору, ні податківцю, ні контрагенту.
Чим загрожує відсутність незалежної оцінки
Іноді компанії уникають оцінки майна, керуючись міркуваннями економії коштів або часу. Але така економія може обернутися значно більшими витратами – фінансовими, репутаційними, а іноді і юридичними.
Основні ризики, пов’язані з відсутністю оцінки:
Донарахування податків. Податкові органи можуть визнати вартість майна заниженою або завищеною, якщо немає документа, що підтверджує її ринковість. Це стосується як продажу майна, так і внесення до статутного капіталу або передачі пов’язаним особам. Наслідки – податкові донарахування, штрафи, пеня.
Претензії під час аудиту. В процесі проведення аудиту, особливо обов’язкового або відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), аудитори мають право вимагати незалежного підтвердження вартості активів. За відсутності такої оцінки відповідні показники фінансової звітності можуть бути класифіковані як ненадійні. У такому разі аудитор може надати висновок із застереженням або відмову від висловлення думки.
Спотворення фінансової звітності. Невірно відображена вартість активів впливає на баланс, прибуток, амортизацію. Це створює хибну картину фінансового стану підприємства, що особливо небезпечно в ситуаціях залучення інвесторів, отримання кредитів або участі в тендерах.
Ризик підозри у маніпуляціях. Без незалежної оцінки операції з майном легко потрапляють під підозру: чи справді передача пов’язаній особі відбулася на ринкових умовах? Чи не була занижена вартість для штучного збільшення витрат? Пояснити ці моменти без оцінки буде складно.
Відмова від незалежної оцінки не є оптимізацією, а створює потенційні ризики для фінансової системи компанії. Відсутність прозорої та обґрунтованої оцінки активів формує слабкі місця у звітності, що може призвести до підвищеної уваги з боку органів контролю, виникнення сумнівів щодо достовірності даних та, як наслідок, застосування фінансових санкцій.
Яке майно найчастіше підлягає оцінці в практиці
Певні категорії активів викликають у контролюючих органів і аудиторів підвищений інтерес. Тому саме вони найчастіше підлягають оцінці в реальному бізнес-процесі.
Основні засоби. Це найбільш поширений об’єкт оцінки. Сюди входять:
- будівлі та споруди (офіси, склади, виробничі приміщення);
- обладнання та устаткування (як загального призначення, так і спеціалізоване);
- транспортні засоби (службові авто, вантажівки, спецтехніка).
Причини оцінки: переоцінка для відображення справедливої вартості, продаж, передача в оренду, списання. У практиці це активи, які швидко знецінюються або навпаки – потребують обґрунтування високої залишкової вартості.
Товари в обороті (запаси). Запаси – ще одна категорія, що регулярно привертає увагу бухгалтерії та аудиторів. Оцінка знадобиться у разі:
- інвентаризації з виявленням нестач або надлишків;
- реалізації залишків при закритті чи реструктуризації бізнесу;
- внесення запасів до статутного капіталу.
Такий тип оцінки особливо актуальний для торговельних і виробничих компаній, адже там вартість запасів може стрімко змінюватися залежно від умов ринкової кон'юнктури, зміни курсу валют, сезонності тощо.
Нематеріальні активи. Сюди належать: торговельні марки, патенти/свідоцтва, програмне забезпечення, авторські права. Оцінка необхідна під час передачі прав, продажу, внутрішнього обліку, розрахунку амортизації або при залученні інвестора. Ці активи не мають фізичної форми, але можуть становити вагому частину балансу – особливо у сфері ІТ, медіа або консалтингу.
Об’єкти незавершеного будівництва. Така оцінка ускладнена, бо це проміжний актив. У бухгалтерії він часто «зависає» роками. Найчастіше таку оцінку проводять для передачі інвестору або продажу, визначення ступеня готовності, внесення до статутного капіталу, підтвердження вартості при зміні призначення активу. Ці об’єкти потребують технічної експертизи та аналізу місцевого ринку нерухомості.
На що зважати при плануванні оцінки
Для початку вкажемо, що потрібно врахувати перед замовленням оцінки:
- наявність і коректність документів (право власності, технічні паспорти, інвентарні картки тощо);
- фактичний стан активу (наявність зносу, ремонту, фізична доступність);
- контекст ринку (наприклад, чи існує попит на подібне майно, чи є аналоги).
Оцінка має найбільший попит в ситуаціях, коли компанія має активи зі змінною вартістю або складним обліковим статусом. Це дає змогу уникнути спірних ситуацій і підвищити точність управлінських рішень.
Хто має право проводити оцінку та як обрати оціночну компанію
Незалежна оцінка для бухгалтерського обліку – це не просто думка експерта, а офіційний документ, що має юридичну силу. Саме тому важливо знати, хто має право проводити таку оцінку та не помилитися з вибором фахівця.
Щоб результати оцінки мали юридичну силу й могли бути використані в бухгалтерському обліку, її повинен проводити фахівець, який відповідає законодавчим вимогам. Це не просто консультант або «експерт зі стажем», а атестований оцінювач із належною кваліфікацією та повноваженнями. Зокрема, оцінювач повинен мати:
- чинне посвідчення про проходження професійної підготовки за відповідною програмою,
- сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України,
- право працювати в сфері, що відповідає типу майна – наприклад, нерухомість, машини й обладнання, нематеріальні активи.
Якщо оцінку виконує юридична особа, така компанія також має бути включена до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності. Роботи, виконані компанією або фахівцем без відповідної акредитації, не будуть визнані під час аудиту чи податкової перевірки. Це питання регулюється, зокрема, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
На що звертати увагу при виборі оціночної компанії? Вибір виконавця – ключовий момент, від якого залежить і якість самої оцінки, і подальше сприйняття її результатів. Формальне право проводити оцінювання – це лише частина справи. Тож перед тим як укладати договір, варто звернути увагу на кілька практичних критеріїв.
Досвід у сфері бухгалтерського обліку. Не кожна компанія, яка займається оцінкою для продажу або кредитування, має відповідний досвід роботи. Наприклад, оцінка запасів чи незавершеного будівництва потребує специфічного підходу.
Документи та реєстрація. Завжди варто переконатися, що компанія має чинний сертифікат суб’єкта оціночної діяльності та працює на законних підставах. Перевірити це можна через Державний реєстр оцінювачів та суб‘єктів оціночної діяльності на сайті Фонду держмайна України.
Репутація та кейси. Перевірити наявність досвіду можна через відгуки, рекомендації, публікації, участь у профільних заходах. Хороша компанія відкрито демонструє приклади своєї роботи.
Якість звіту та відповідальність. Оцінка має бути оформлена згідно з нормативними вимогами – інакше її просто не приймуть. Серйозні компанії надають гарантії якості та мають прописану відповідальність у договорі.
Обрати правильного оцінювача – означає гарантувати, що звіт буде прийнятий, а бухгалтерський облік витримає будь-яку перевірку. Це важлива частина захисту бізнесу з погляду управління та податкового контролю.
Як інтегрувати результати оцінки у бухгалтерський облік
Отримання звіту оцінювача – лише частина процесу. Щоб оцінка принесла практичну користь, її результати мають бути коректно інтегровані в облікову систему підприємства. Саме тут виникає потреба у чіткому алгоритмі дій та розумінні відповідальності кожної зі сторін.
Оцінювач надає офіційний звіт – структурований документ із чітко визначеним об’єктом оцінки, розрахунковою методикою, висновком про вартість і всіма додатками (фото, витяги тощо). Саме цей документ підтверджує справедливу вартість активу на певну дату. Далі ініціатива переходить до бухгалтера.
Перед внесенням будь-яких змін звіт проходить внутрішню перевірку. Бухгалтер має проаналізувати обґрунтованість розрахунків, відповідність обліковій політиці, повноту даних. У складніших ситуаціях (ліквідація, злиття, угоди з пов’язаними особами) підключаються фінансовий директор або юрист. Після цього звіт включається до бухгалтерських документів як підстава для переоцінки, списання або іншої зміни облікової вартості.
Сам процес інтеграції зазвичай відбувається в кілька етапів:
Складається бухгалтерська довідка. Це внутрішній документ, в якому зазначаються дані про зміну вартості активу.
Вносяться зміни в облікову систему. Залежно від типу активу та ситуації це може бути: переоцінка основних засобів, списання, зміна балансової вартості нематеріального активу, відображення внеску до статутного капіталу тощо.
Оновлюється звітність. Зміни мають знайти відображення у бухгалтерських регістрах, примітках до фінансової звітності та, за потреби, у деклараціях.
Якщо підприємство проходить аудит, звіт оцінювача входить до переліку обов’язкових документів. Аудитор перевіряє не тільки сам звіт, а й те, як його результати були впроваджені в облік – наскільки коректно, своєчасно та з дотриманням методології.
Таким чином, реальну цінність оцінка набуває лише тоді, коли її результати вчасно та грамотно інтегруються у бухгалтерію. Відповідальність за цей процес несуть бухгалтери та управлінці підприємства.
Що варто запам’ятати бухгалтеру чи власнику бізнесу
Незалежна оцінка майна є обов’язковою в низці випадків – під час внесення активів до статутного капіталу, переоцінки, списання, продажу пов’язаним особам, ліквідації чи реорганізації підприємства. Її ігнорування тягне за собою податкові донарахування, претензії аудиторів і спотворення звітності.
Результатом грамотної професійної оцінки є обґрунтована вартість активів, зниження ризиків та забезпечення спокою під час перевірок. Прийнявши рішення про проведення незалежної оцінки, звертайтеся лише до атестованих фахівців із відповідною спеціалізацією, досвідом і підтвердженою репутацією. Саме тоді оцінка працюватиме на користь бізнесу, а не стане черговою формальністю.
