Норми робочого часу: встановлення та тривалість

Чим передбачено встановлення норм тривалості робочого часу

Питання щодо тривалості, складу, режиму та порядку обліку робочого часу регулюються главою IV Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

При цьому робочим часом вважається встановлений законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов’язки.

Розрізняють робочий час:

• нормальної тривалості;
• скороченої тривалості;
• неповний робочий час;

Конкретна тривалість робочого часу встановлюється на рівні підприємства — через локальні нормативно-правові акти та за угодою сторін трудового договору.

При цьому нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). При цьому підприємства та організації під час укладення колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень.

Стаття 52КЗпП передбачає, що для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

А на тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Кому встановлюють скорочені тривалість робочого часу та як її визначати

У ст. 51 КЗпПзазначається, що скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1. для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
2. для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

При цьому тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу зазначеного часу.

3. для працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

При цьому Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством. Наразі такий перелік затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163. У Переліку № 163 чітко прописані конкретні професії та посади певних виробництв та цехів, працівники яких мають право на скорочений робочий тиждень. Але у разі, коли виробництва та цехи зазначені в Переліку № 163 без найменувань конкретних професій і посад, то правом на скорочену тривалість робочого тижня користуються всі працівники цих виробництв, цехів незалежно від назви професії, посади, яку вони займають (п. 5 Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого наказом Мінпраці від 23.03.2001 р. № 122 ).

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників, наприклад, учителів, лікарів тощо.

Так, норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я затверджено наказом МОЗ від 25.05.2006 р. № 319. А для педагогічних працівників норми робочого часу та специфіка роботи визначені Законами України "Про освіту" від 05.09.2017 р. № 2145-VIII, "Про загальну середню освіту" від 16.01.2020 р. № 463-IX, "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 р. № 1841-ІІІ, "Про дошкільну освіту" від 11.07.2001 р. № 2628-ІІІ, "Про вищу освіту" від 01.07.2014 р. № 1556-VII .

Зважайте, що скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень) передбачено і для інвалідів груп I і II, які працюють на підприємствах, у цехах і на дільницях, що призначені для використання праці цих осіб, якщо вони не користуються правом на одержання більш високих пільг (п. 6 постанови Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого удосконалення використання праці пенсіонерів та інвалідів у народному господарстві і пов’язані з цим додаткові пільги" від 14.09.1973 р. № 674). При цьому, на думку Мінпраці, ця норма може застосовуватися тільки при 6-денному робочому тижні, а на 5-денний робочий тиждень не поширюється (лист Мінпраці від 28.07.2008 р. № 3144/0/10-08/13)

Водночас ст. 51 КЗпП передбачає, що роботодавець може встановлювати скорочену тривалість робочого часу за рахунок власних коштів і для інших катеогрій працівників. Наприклад, для працівників, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі. Однак в даному випадку йдеться про право, а не обов’язок роботодавця.

Як оплачується праця в умовах скороченого робочого часу

Те, що працівнику встановлено скорочений робочий час аж ніяк не впливає на розмір його заробітної плати. Адже час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов'язки, скорочується, однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Коли встановлюють неповний робочий час

Варто врахувати, шо скорочена тривалість робочого часу відрізняється від неповного робочого часу. Так, як ми вже зазначили, скорочений робочий час встановлюється чинним законодавством та в колдоговорі за ініціативи роботодавця, а неповний робочий час — за угодою між працівником і роботодавцем. При цьому неповний робочий час може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом (ч. 1 ст. 56 КЗпП).

Розрізняють наступні форми неповного робочого часу:

• неповний робочий день (тобто зменшення тривалості щоденної роботи на зумовлену кількість годин);
• неповний робочий тиждень (при якому зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів на тиждень).

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у т. ч. таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановити такій працівниці неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому оплата праці працівникам, які працюють неповний робочий час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Яка норма тривалості робочого часу на рік та хто її встановлює

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма буде різною для працівників залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні. А тому на підприємствах норма тривалості робочого часу на рік повинна визначатися самостійно з дотриманням вимог положень КЗпП.

Водночас щороку (як правило, влітку) Мінекономіки надає роз’яснення щодо норми тривалості робочого часу на наступний рік. Керуючись ним підприємства й обчислюють норму робочого часу на наступний рік для своїх працівників.

При цьому слід ураховувати, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Які норми тривалості робочого часу в 2021 році

Приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2021 рік Мінекономіки надало у роз’ясненні від 14.08.2020 р. У ньому норми тривалості робочого часу розраховані за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, наводиться нижче. За таких умов, залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2021 рік становить:

• при 40-годинному робочому тижні — 1994 години;
• при 39-годинному робочому тижні — 1950 годин;
• при 38,5-годинному робочому тижні — 1925 годин;
• при 36-годинному робочому тижні — 1800 годин;
• при 33-годинному робочому тижні — 1650 годин;
• при 30-годинному робочому тижні — 1500 годин;
• при 25-годинному робочому тижні — 1250 годин;
• при 24-годинному робочому тижні — 1200 годин;
• при 20-годинному робочому тижні — 1000 годин;
• при 18-годинному робочому тижні — 900 годин.

Норма тривалості робочого часу в годинах при:

Які cвяткові дні переносять і як це оформити

Для створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу, Кабмін щороку своїми розпорядженнями рекомендує переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю.

Однак зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, тому рішення про те, переносити чи ні робочі дні приймає роботодавець самостійно. Останній реалізує його шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документу по підприємству.

Рішення про перенесення робочих днів на підприємтві змінює графік роботи підприємства та норму тривалості робочого часу у місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів.

Нагадаємо, що за графіком п'ятиденного робочого тижня з вихідними днями у суботу та неділю у 2021 році вихідні дні:

• у суботу та неділю 1 і 2 травня переносяться на понеділок та вівторок 3 і 4 травня;
• у неділю 9 травня — на понеділок 10 травня;
• у неділю 20 червня — на понеділок 21 червня;
• у суботу 25 грудня — на понеділок 27 грудня.

Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу, розпорядженнями КМУ рекомендується переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю. У зв'язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймається роботодавцем самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документу (зразок 1).

Зразок 1

Зразок наказу про перенесення робочих днів

Жураківська Вікторія Юріївна,

незалежний експерт з обліку та оподаткування