Розрахунок нормальної потужності: практичні поради

Коли головний бухгалтер одного підприємства звернувся із запитанням: "Як розподіляються загальновиробничі витрати?", відповідь не викликала жодних ускладнень, адже алгоритм розрахунку з прикладом наведено в П(С)БО 16. А от наступне запитання: "Хто, за яким алгоритмом та як часто повинен розраховувати нормальну потужність?" стало причиною написання цієї статті. Тож пропонуємо разом поринути з головою у пошук відповіді.

Труднощі на першому кроці

Відповідно до п. 4 П(С)БО 16 нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Отже, в основі розподілу загальновиробничих витрат є розрахунковий (плановий) показник очікуваного середнього обсягу діяльності з виробництва продукції (робіт, послуг), пропорційно до якого розподіляються фактичні змінні та постійні загальновиробничі витрати.

Жоден із чинних П(С)БО не дає ні більш докладного пояснення, ні зразка розрахунку нормальної потужності. Законодавчих чи нормативних актів, які містили б алгоритм розрахунку нормальної потужності підприємства для розподілу загальновиробничих витрат, також немає.

Зважаючи на ці обставини, на мою думку, підприємство на підставі положень п. 5 ст. 8 Закону про бухоблік вправі самостійно визначитись із методикою такого розрахунку в наказі про облікову політику. А для цього необхідно зрозуміти, які саме потужності може мати підприємство та як вони розраховуються, незважаючи на відсутність будь-яких спеціальних формул, за якими можна розраховувати потужність підприємства.

Потужності бувають дуже різні

Визначення необхідної виробничої потужності підприємства, з позицій економічного планування, здійснюється під час проведення техніко-економічного дослідження з урахуванням:

- прогнозованого попиту і прогнозованого ступеня проникнення на ринок для конкретного виробу;

- наявності необхідних ресурсів;

- типу виробництва (одиничне, серійне тощо);

- виду виробленої продукції або надання послуг;

- застосовуваної технології;

- строку мінімальної окупності (рентабельності) розміру такого виду виробництва.

Існує чотири основних рівні виробничої потужності.

Перший рівень: номінальна максимальна потужність (теоретична виробнича потужність) - це технічно досяжна потужність. Зазвичай відповідає потужності встановленого обладнання і гарантується постачальником.

Другий рівень: практична виробнича потужність (максимальна практична виробнича потужність) - це найвищий рівень виробництва, який досягається підприємством у разі збереження прийнятного ступеня ефективності з урахуванням неминучих втрат виробничого часу (відпусток, вихідних і святкових днів, ремонту обладнання). Вона також називається.

Третій рівень: нормальна виробнича потужність - середній рівень господарської діяльності, який достатній для задоволення попиту на товари і послуги, що виготовляються підприємством протягом років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення.

Четвертий рівень: очікуваний річний обсяг виробництва (досяжна нормальна потужність, планова виробнича потужність) - поняття близьке за значенням до нормальної виробничої потужності, але з різницею, що воно обмежене терміном в один рік.

Аналізуючи наведені визначення, можемо дійти висновку, що за своєю суттю нормальна потужність, про яку йдеться у п. 4 П(С)БО 16, - це нормальна виробнича потужність, і ключовим фактором її коректного визначення є якість процесу планування на підприємстві.

Планування під час визначення нормальної потужності

Більшість літературних джерел згадує саме плановий показник. Усі планові показники в разі якщо підприємство вже працює, ґрунтуються на аналізі досягнутих у минулому результатів та наявних на момент планування прогнозів щодо можливого отримання в майбутньому доходів.

Під час розрахунку нормальної потужності підприємства мають врахувати змінний режим роботи, тенденцію попиту на продукцію, проте визначити її у багатьох випадках досить складно.

Якщо підприємство виготовляє тільки один вид продукції, то планування полягає у використанні вихідних даних виробництва, наприклад, кількість готової продукції, яку має бути виготовлено протягом одного чи декількох років або операційних циклів. Якщо ж на підприємстві одночасно виготовляється декілька видів продукції, то застосовуються вхідні значення виробничого процесу (наприклад, прямі години праці, машино-години, пряма заробітна плата, прямі витрати матеріалів тощо).

Тобто пропонується нормальну потужність визначати на основі фактичних даних за останні декілька звітних періодів з можливим коригуванням на наявні прогнози на момент розрахунку.

Розраховуючи нормальну потужність, потрібно зважати, що цей показник має відображати очікуваний обсяг діяльності підприємства протягом кількох років за звичайних умов роботи. Розрахунок нормальної виробничої потужності залежить від прийнятої на підприємстві бази розподілу. Наприклад, якщо базою є зарплата робітників виробництва, то визначається її середній рівень протягом кількох років. Нормальною виробничою потужністю при цьому буде обсяг діяльності, під час якого фонд оплати праці становить розраховану середню величину.

Якщо базою розподілу на підприємстві є сума прямих витрат, то для того щоб визначити нормальну виробничу потужність, потрібно визначити середню суму прямих витрат за показниками минулих років. При цьому нормальною потужністю підприємств із метою розподілу постійних загальновиробничих витрат вважатиметься обсяг діяльності, під час якого сума прямих витрат на виробництво продукції становитиме розрахункову величину. Таким чином, під час визначення нормальної потужності за показником минулих років може бути підраховано середню суму прямих витрат на виробництво продукції, годин праці, заробітної плати, обсягів діяльності тощо залежно від того, яку базу прийнято до розподілу. Якщо підприємство тільки розпочинає свою діяльність, очевидно, доцільно для розрахунку взяти планові суми.

Тобто нормальна потужність - це звичайний і досяжний для підприємства показник, а не максимальний теоретичний обсяг діяльності. Від розміру встановленої нормальної потужності підприємства залежить величина виробничої собівартості продукції. Якщо встановлено занижений показник нормальної потужності, усі постійні загальновиробничі витрати будуть розподіленими, а постійних нерозподілених загальновиробничих витрат не виникатиме.

Усі вищевикладені питання щодо особливостей розрахунку нормальної потужності на конкретному підприємстві мають знайти відображення в наказі про облікову політику. Наприклад: "Нормальна потужність визначена підприємством як середньорічний рівень виробничої потужності, необхідний для задоволення потреб очікуваних продажів на підставі даних трьох попередніх років та з урахуванням планових показників на наступні чотири роки".