Критерії віднесення активу до НА
Розпочнемо з того, що бухгалтерський облік НА регламентується П(С)БО 8, а стосовно міжнародних стандартів - МСБО 38 "Нематеріальні активи". Крім того, відповіді на деякі запитання можна почерпнути із Методрекомендацій № 1327.
По суті, П(С)БО 8 є "урізаним" аналогом МСБО 38, тому деталі обліку НА доводиться дізнаватися з міжнародного аналога. Так можна діяти на підставі наведеного у ст. 1 Закону № 996 визначення терміну "національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку" - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.
Згідно з п. 4 П(С)БО 8 НА - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.
Аналогічне визначення містить і § 8 МСБО 38, при цьому в стандарті уточнюється, що актив - це ресурс:
a) контрольований суб'єктом господарювання в результаті минулих подій; та
б) від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід до суб'єкта господарювання.
У нас таке саме визначення активу наведено в загальному нормативному акті - ст. 1 Закону № 996. Разом з тим на відміну від вітчизняного стандарту, у МСБО 38 описується процедура аналізу відповідності НА критеріям активу.
Зокрема, процедуру ідентифікації НА наведено в § 12 МСБО 38, де сказано, що актив є ідентифікованим, якщо він:
a) може бути відокремлений, тобто його можна відокремити або відділити від суб'єкта господарювання і продати, передати, ліцензувати, здати в оренду або обміняти індивідуально або разом з пов'язаним з ним контрактом, ідентифікованим активом чи зобов'язанням, незалежно від того, чи має суб'єкт господарювання намір зробити це, або
б) виникає внаслідок договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від суб'єкта господарювання або ж від інших прав і зобов'язань.
Критерії ідентифікації, зокрема, використовуються для того, щоб відокремити НА від гудвілу (§ 11 МСБО 38). Гудвіл, визнаний під час об'єднання бізнесу, є активом, який відображає майбутні економічні вигоди, що виникають від інших активів, придбаних під час об'єднання бізнесу, які не можна ідентифікувати індивідуально або визнати окремо. Через це гудвіл не відноситься до НА (§ 48 - 49 МСБО 38).
Критерії контролю наведено в § 13 - 16 МСБО 38. Зокрема, у § 13 МСБО 38 зазначено, що суб'єкт господарювання контролює актив, якщо він має повноваження отримувати майбутні економічні вигоди, що надходять від основного ресурсу, та обмежувати доступ інших до цих вигід.
Здатність суб'єкта господарювання контролювати майбутні економічні вигоди від НА здебільшого виходить із юридичних прав, які можна забезпечити у судовому порядку. У разі відсутності юридичних прав контроль довести складніше. Проте юридичне забезпечення права не є необхідною умовою для контролю, оскільки суб'єкт господарювання може мати змогу контролювати майбутні економічні вигоди в інший спосіб.
Так, майбутні економічні вигоди можна отримати від знання ринку та технічних знань. Суб'єкт господарювання контролює ці вигоди, якщо, наприклад, знання охороняються юридичними правами, такими як авторські права, обмеження торговельних угод (там, де це дозволено) або юридичними зобов'язаннями працівників зберігати конфіденційність (§ 14 МСБО 38). Приклад визнання НА за відсутності юридичних прав наведено в § 16 МСБО 38.
Майбутні економічні вигоди, що надходять від НА, можуть включати дохід від продажу продукції чи послуг, скорочення витрат або інші вигоди, які є результатом використання активу суб'єктом господарювання. Наприклад, використання інтелектуальної власності у виробничому процесі може зменшити майбутні виробничі витрати, а не збільшити майбутні доходи (§ 17 МСБО 38).
Визнання НА
Згідно з п. 6 П(С)БО 8 придбаний або отриманий НА відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
Ці самі критерії зазначено і в § 21 МСБО 38. При цьому в § 22 МСБО 38 уточнюється, що суб'єктові господарювання слід оцінювати ймовірність очікуваних майбутніх економічних вигід, використовуючи припущення, які можна обґрунтувати і підтвердити. Ці припущення відображають найкращу оцінку управлінським персоналом сукупності економічних умов, яка існуватиме протягом строку корисної експлуатації активу.
Для цього суб'єкт господарювання застосовує судження, зроблене на підставі свідчень, наявних на час первісного визнання, надаючи перевагу зовнішнім свідченням (§ 23 МСБО 38).
За нормами п. 7 П(С)БО 8 НА, отриманий внаслідок розроблення, слід відображати в балансі за умов, що підприємство має:
- намір, технічну можливість і ресурси для доведення НА до стану, в якому він придатний для реалізації або використання;
- можливість отримання майбутніх економічних вигід від реалізації або використання НА;
- інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробленням НА.
Аналогічні умови визнання НА наведено і в § 51 МСБО 38. Там також уточнюється, що в деяких випадках вартість внутрішнього генерування НА не можна відокремити від вартості обслуговування або збільшення корисності внутрішньо генерованого гудвілу суб'єкта господарювання чи від здійснення щоденних операцій.
Якщо НА не відповідає зазначеним критеріям визнання, витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому НА (п. 8 П(С)БО 8).
Із повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням (модуль БУХГАЛТЕР&ЗАКОН інформаційно-правової системи ЛІГА: ЗАКОН)
