Лікарняні та декретні для сумісників: оформлення, призначення, обмеження

На роботі за сумісництвом працівники, як застраховані особи, мають право на види матзабезпечення, передбачені Законом № 1105. Але потрібно врахувати деякі особливості під час призначення матеріального забезпечення, оформлення документів, застосування мінімальних і максимальних обмежень. Тож зосередимо увагу на найважливіших моментах.

Спершу наведемо загальні особливості призначення й обчислення матзабезпечення за листками непрацездатності для сумісників, а потім розглянемо їх на конкретних прикладах.

Призначення матзабезпечення: підстави й оформлення

Право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 19 Закону № 1105).

Застрахованим особам, у тому числі й працівникам-сумісникам, згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 1105 надають такі види матзабезпечення, як:

• допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

• допомога по вагітності та пологах.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах для сумісника є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника й печаткою (за наявності) за основним місцем роботи (ч. 1 ст. 31 Закону № 1105). Для розрахунку середньої зарплати згідно з абз. 2 п. 30 Порядку № 1266 сумісник має надати також довідки про середню заробітну плату з основного місця роботи та інших місць роботи за сумісництвом.

Зверніть увагу! Порядок № 1266 не передбачає відмінностей для зовнішніх і внутрішніх сумісників. Тому для призначення матзабезпечення внутрішньому суміснику теж потрібні копія листка непрацездатності та довідка про заробітну плату з основного місця роботи (лист ФСС з ТВП від 17.01.2017 р. № 5.2-28-65).

Також для призначення допомоги працівник-сумісник має надати відомості про страховий стаж за формою ОК-7. Роботодавці незабаром теж зможуть отримувати дані про трудовий і страховий стаж працівників (додаток 9 до Положення № 10-1), але поки що ця можливість не реалізована.

Розмір денної виплати залежно від наявного страхового стажу визначено ч. 1 ст. 24 Закону № 1105. Якщо сумісник має пільгу щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 % середньої зарплати, то знадобляться ще й копії відповідних посвідчень (інших документів), які підтверджують право на таку пільгу (ч. 2 ст. 31 Закону № 1105). Ідеться, зокрема, про чорнобильців 1 - 3 категорій, учасників антитерористичної операції, донорів.

Рішення про призначення матзабезпечення приймає комісія із соцстраху (уповноважений), утворена на підприємстві, оформлюючи відповідний протокол (рішення).

Для бухгалтерії підставою для нарахування лікарняних і декретних суміснику є належним чином оформлена копія листка непрацездатності, протокол (рішення) комісії із соцстраху та довідка про зарплату з основного та інших місць роботи.

Обмеження для заробітку та сум допомоги

Як зазначено вище, бухгалтер не може здійснити розрахунки, якщо сумісник не надав довідки про середню заробітну плату з інших місць роботи. Це пов'язано з тим, що Закон № 1105 і Порядок № 1266 у певних випадках передбачають обмеження максимальною величиною бази нарахування ЄСВ. Вона була: з 1 грудня 2016 р. - 40000 грн, з травня по листопад 2017 р. - 42100 грн, з 1 грудня 2017 р. - 44050 грн, з 1 січня 2018 р. - 55845 грн.

Далі зосередимо увагу лише на тих обмеженнях, що стосуються працівників-сумісників.

Перше обмеження - сумарна заробітна плата, з якої розраховують виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (абз. 3 п. 30 Порядку № 1266). Саме для дотримання цієї норми й потрібна довідка про зарплату з інших місць роботи.

Інші обмеження максимальною величиною бази нарахування ЄСВ, передбачені ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закону № 1105 та п. 4 Порядку № 1266, для сумісників не актуальні. Адже обмеження заробітку в кожному місяці розрахункового періоду не дасть можливості перевищити максимальний розмір середньоденної зарплати та максимальний розмір на місяць допомоги по тимчасовій непрацездатності й допомоги по вагітності та пологах.

Друге обмеження - обмеження максимального розміру допомоги, передбачене ч. 4 ст. 19 Закону № 1105, у разі якщо за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку немає шестимісячного страхового стажу. У цьому випадку обчислюють:

• допомогу по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої зарплати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної зарплати, установленої на час настання страхового випадку (у 2018 році: 3723 грн / 30,44 = 122,31 грн);

• допомогу по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої зарплати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної зарплати, установленої на час настання страхового випадку (у 2018 році: (3723 грн х 2) / 30,44 = 244,61 грн).

Це обмеження застосовують і за основним місцем роботи, і за сумісництвом.

Третє обмеження - гарантований мінімальний розмір допомоги по вагітності та пологах, установлений ч. 2 ст. 26 Закону № 1105. Допомога по вагітності та пологах не може бути менше за розмір допомоги, обчислений із розміру мінімальної зарплати, установленої на час настання страхового випадку (у 2018 році - 122,31 грн). Раніше Мінсоцполітики стверджувало, що зазначена мінімальна гарантія надається тільки за основним місцем роботи (лист Мінсоцполітики від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16).

Починаючи з 11.10.2017 передбачено однозначний механізм визначення мінімального розміру допомоги по вагітності та пологах за всіма страховими випадками "вагітність та пологи" для застрахованих осіб, які сплачували або за яких сплачувався в установленому законом порядку ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску (лист Фонду соцстраху від 08.11.2017 р. № 5.2-28-1155).

Зважаючи на те, що Закон № 1105 і згаданий лист Фонду не прив'язують цю гарантію до сплати мінімального страхового внеску за кожним місцем роботи, немає підстав відмовляти в наданні мінімального розміру декретних за місцем роботи за сумісництвом.

Розрахунок середньої зарплати та допомоги

Під час розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняних і декретних сумісникам потрібно врахувати таке:

• якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, визначають розрахунковий період та обчислюють середню зарплату окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом (абз. 1 п. 30 Порядку № 1266);

• у разі реорганізації страхувальника (шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу, виділення) до розрахункового періоду зараховують періоди (місяці) роботи за обома місцями роботи (правовий висновок до постанови ВС від 31.01.2018 р. у справі № 382/603/17). Аргумент - дія трудового договору подовжується в разі реорганізації підприємства (ч. 4 ст. 36 КЗпП);

• до заробітку для розрахунку середньої зарплати включають відомості з гр. 18 таблиці 6 Форми № Д4, поданої у складі звітності з ЄСВ до органу ДФС (п. 32 Порядку № 1266);

• якщо страхувальник має борг зі сплати ЄСВ (чи не сплатив ще ЄСВ) за певні місяці, то ці місяці не зараховують до страхового стажу, а заробіток, з якого не сплачено ЄСВ, не враховують під час обчислення середньої зарплати.

Під час визначення розрахункового періоду керуємося нормами Порядку № 1266 (окремо для основного місця роботи та для сумісництва), а саме:

• розрахунковим періодом є 12 календарних місяців перебування в трудових відносинах (із першого до першого числа), що передують місяцю настання страхового випадку, за місцем роботи за сумісництвом (п. 25 Порядку № 1266);

• якщо застрахована особа перебувала в трудових відносинах менше як 12 календарних місяців на роботі за сумісництвом - беруть фактично відпрацьовані календарні місяці з першого до першого числа (п. 26 Порядку № 1266);

• у разі якщо застрахована особа перебувала в трудових відносинах менш ніж календарний місяць на роботі за сумісництвом - це фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку на роботі за сумісництвом (п. 27 Порядку № 1266).

У разі, якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середню зарплату визначають виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, установленої на день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266). Для визначення середньої зарплати згідно з п. 5 Порядку № 1266 тарифну ставку (посадовий оклад) ділять на 30,44 (середньомісячну кількість календарних днів)...