Позика в інвалюті від нерезидента: особливості обліку

Загальні правила

Передусім ознайомимося з правилами, які встановлює українське законодавство щодо отримання позик від нерезидентів в іноземній валюті.

Так, резиденти (юрособи, ФОПи, фізособи) можуть одержувати кредити, позики, у т.ч. поворотну фінансову допомогу, в іноземній валюті від нерезидентів згідно з договорами. Порядок отримання таких кредитів установлює Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 270 (далі - Положення № 270).

Отримання кредиту від нерезидента здійснюється ЛИШЕ через уповноважений банк, який надав згоду на обслуговування операцій за договором (п. 1.2 р. І Положення № 270). Тобто позичальники одержують і погашають кредити лише в безготівковій формі.

Окрім того, не варто забувати, що в окремих випадках Положення № 270 вимагає, щоб договір позики з нерезидентом був зареєстрований у НБУ. Водночас не потребують реєстрації в НБУ договори про одержання резидентами від нерезидентів комерційних кредитів (пп. 1.1 р. І Положення № 270). Проте це вже окрема тема.

Якщо керуватися загальною термінологією, визначення договору позики слід шукати у ЦКУ.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти чи інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того ж роду й такої самої якості (ст. 1046 ЦКУ).

Позика може бути як процентною, так і безпроцентною, адже ст. 1048 ЦКУ зазначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, його визначають на рівні облікової ставки НБУ. За умови відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Детальніше договір позики ми вивчали в матеріалі "Договір позики: від теорії до практики".

Візьмімо до уваги, що під час узгодження суми відсотків за договором постановою Правління НБУ "Про встановлення процентних ставок за зовнішніми запозиченнями резидентів" від 03.08.2004 р. № 363 передбачені обмеження щодо розміру відсотків за запозиченнями в нерезидентів.

Наприклад, за позиками в іноземній валюті групи 1 Класифікатора іноземних валют діють такі межі:

1) для фіксованої процентної ставки:

· зі строками запозичень до 1-го року - не більш як 9,8% річних;

· зі строками запозичень від 1-го до 3-х років - не більш як 10% річних;

· зі строками запозичень понад 3 роки - не більш як 11% річних;

2) для плаваючої процентної ставки:

· ставка LIBOR для 3-місячних депозитів у доларах США плюс 750 базисних пунктів.

Бухгалтерський облік

Тіло кредиту

Під час відображення кредиту в бухгалтерському обліку жодних особливостей та обмежень немає. Тобто суми процентної позики обліковуються за загальними правилами залежно від виду позики.

Заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій та погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди, є зобов'язанням (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV). Заборгованість за кредитами є також зобов'язанням.

Нагадаємо, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення (п. 5 П(С)БО 11).

У кредитному договорі визначено суму коштів, отриманих позичальником, а також установлено обов'язок такої особи сплатити на користь кредитора відповідну суму, тому це зобов'язання має визнаватися в обліку та звітності позичальника.

Зобов'язання поділяються на:

· поточні (короткострокові) - це зобов'язання, котрі будуть погашені протягом операційного циклу підприємства чи повинні бути погашені протягом 12-ти місяців, починаючи з дати балансу;

· довгострокові - це всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом 12-ти місяців із дати балансу, необхідно розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первинний строк погашення становив понад 12 місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове (п. 8 П(С)БО 11)…