Кампанія декларування публічних службовців за 2024 рік: виклики та питання

31 березня 2025 року завершилася кампанія подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік. Відповідно до інформації, яка була розміщена на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, публічні службовці під час цієї кампанії декларування подали майже 627 тис. декларацій за 2024 рік.

Хоча електронне декларування у нас триває з 2016 року, НАЗК постійно удосконалює і саму форму декларації, заповнення якої полегшено можливістю обрання даних з довідників, оновленими випадаючими списками і підказками, логічними перевірками, посиланнями на роз'яснення. Водночас адвокати, зокрема й нашого адвокатського об'єднання, при наданні правничих послуг з питань декларування досить часто стикаються з ситуаціями відсутності чіткого розуміння у суб'єктів декларування того, яка саме інформація підлягає декларуванню, а також допущення ними арифметичних та логічних помилок при заповненні декларацій.

Так, наприклад, інформація щодо придбання цінних паперів в Розділі 7 «Цінні папери» декларації повинна корелюватися з інформацією, яка при наявності на те підстав (а саме здійснення видатку у розмірі понад 50 прожиткових мінімумів) повинна бути зазначена і в Розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування». Або ж, наприклад, у разі отримання суб'єктом декларування подарунку у вигляді рухомого майна вартістю понад 50 ПМ, відповідна інформація повинна бути відображена в Розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки», в Розділі 6 «Транспортні засоби» та в Розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування».

Серед суб'єктів декларування до цього часу немає чіткого бачення щодо наявності у них обов'язку зазначення в деклараціях даних щодо паспортів громадянина України для виїзду за кордон, належних як самому суб'єкту, так і членам його сім'ї. Це викликане невідповідністю форми декларації вимогам положень Закону України «Про запобігання корупції» (надалі - Закон).

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості про: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць і рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його отримання), серію та номер паспорта громадянина України, суб'єкта декларування та членів його сім'ї, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб'єкта декларування та членів його сім'ї (у разі формування такого унікального номера), зареєстроване місце їх проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб'єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб'єкта декларування, зокрема належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також належність до національних публічних діячів відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Що стосується самого поняття «паспорт громадянина України», то слід зазначити, що чинне законодавство чітко розрізняє поняття «паспорт громадянина України» та «паспорт громадянина України для виїзду за кордон». Так, наприклад, відповідно до абз. 1 п. 1 Розділу І Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Абзацом 2 цього пункту передбачено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України. При цьому, якщо паспорт громадянина України видається кожному громадянину України при досягненні 14-річного віку, то паспорт громадянина України для виїзду за кордон лише за бажанням особи.

У цьому контексті Закон України «Про запобігання корупції», як і інший нормативно-правовий акт, повинен відповідати принципу правової визначеності, що дає змогу правозастосовувачу або особі, на яку він поширюється, мати чітке уявлення про коло своїх прав та обов'язків. Цей принцип означає вимогу чіткості підстав, цілей та змісту нормативних приписів, особливо тих із них, які адресовані безпосередньо громадянам. Принцип визначеності вимагає також, щоб повноваження органів влади у відносинах із громадянами та їх об'єднаннями визначалися лише законами. Ними ж мають встановлюватися межі розсуду цих органів. Виходячи з цього, форма декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка по своїй суті є лише електронною формою документу, що містить дані про суб'єкта, повинна ґрунтуватися на вимогах Закону і в жодному разі не підміняти його.

Згідно з п. 2 Розділу І Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларація - декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачена Законом України «Про запобігання корупції».

Таким чином, ми бачимо колізію, коли норми Закону не містять вимоги для зазначення даних про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, однак форма декларації містить графи для внесення такого виду інформації.

Є у нас також ч. 2 ст. 2 Закону, яка передбачає, що у разі якщо норми цього Закону чи інших актів законодавства у сфері запобігання корупції допускають неоднозначне (множинне) тлумачення норм щодо прав та обов'язків осіб, на яких поширюється дія цього Закону, застосовується найбільш сприятливе для таких осіб тлумачення норми.

Однак, попри все вищезазначене, НАЗК за результатами перевірок декларацій визнає невідображення даних про закордонні паспорти (у разі, звичайно, їх наявності) як порушення вимог Закону.

Далі хочеться нагадати, що у разі, коли у суб'єкта декларування або члена його сім'ї станом на кінець звітного періоду сукупна вартість грошових активів окремо (готівкових коштів; коштів, запозичених третій особі; коштів, розміщених на рахунках тощо) перевищує 50 прожиткових мінімумів, що у 2024 році становило 151 400 грн., дана інформація підлягає декларуванню. Особливої уваги в даному контексті заслуговує декларування всіх залишків на банківських рахунках незалежно від їх виду та дати відкриття. Часто суб'єкти декларування забувають про такі рахунки як депозитний «Скарбничка», поточний «Національний кешбек» тощо.

Щодо декларування об'єктів нерухомості, то тут часто суб'єкти декларування як дату набуття права власності на об'єкт нерухомого майна помилково зазначають дату укладення договору купівлі-продажу, а не дату державної реєстрації нотаріусом об'єкта нерухомості. Окрім цього, інколи суб'єкти декларування некоректно застосовують спеціальні позначки «Не відомо», «Не застосовується», «Член сім'ї не надав інформацію», тим самим збільшуючи ризики потрапляння такої декларації до черги декларацій, відібраних на підставі оцінки ризиків для проведення повної перевірки.

Також суб'єкти декларування до даного часу продовжують старанно зазначати в Розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» всі наявні у них чи членів їх сімей ювелірні вироби, годинники, персональні або домашні електронні пристрої, одяг тощо за умови, коли вартість даних предметів не відома, що також визнається НАЗК порушенням. Адже в даному розділі декларації підлягає відображення інформація лише про те майно, вартість якого перевищує визначений Законом поріг декларування (100 ПМ). Якщо достовірна вартість цінного рухомого майна не відома / не може бути відомою та підтвердженою, відомості про такий об'єкт не підлягають декларуванню у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації.

Необхідно також зазначити, що з 12 жовтня 2023 року суб'єкти декларування знову зобов'язані повідомляти Національне агентство про відкриття ними або членом їх сімей валютного рахунка в установі банку-нерезидента (ч. 1 ст. 52 Закону). Однак з урахуванням того, що з початком повномасштабного вторгнення військ рф на територію України значна частина українців була змушена виїхати за межі України, зокрема й особи, які є членами сім'ї суб'єктів декларування, на практиці виникають випадки, коли суб'єкт декларування дізнається про відкриття членом сім'ї валютного рахунку в банку-нерезидента вже постфактум, коли двадцятиденний строк на подання повідомлення про відкриття валютного рахунку сплив.

Слід зазначити, що за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 172-6 КпАП). Але окрім накладення власне адміністративного стягнення копія рішення суду про притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, що набрало законної сили, направляється Державною судовою адміністрацією України до НАЗК, де Реєстратор протягом трьох робочих днів з дня надходження такого судового рішення вносить відомості про особу до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Не досить радісна перспектива…

Це опис лише незначної частини помилок, які нами виявляються та усуваються з метою недопущення порушень вимог Закону. Хоча з кожною наступною кампанією обізнаність осіб щодо правильності декларування зростає, порушення вимог Закону в частині повноти та правильності відображення відомостей в декларації продовжують мати місце.

Також слід відзначити, що на даний момент Законом передбачено тридцятиденний строк для подання виправленої декларації. Тому ті, хто «стрибав в останній вагон», мають ще час для подання виправленої декларації за 2024 рік.

Наталія Мазур,

адвокатка Адвокатського об'єднання “AZONES”