ДПС і валютний нагляд: як працює система та що має знати бізнес

В Україні валютний нагляд здійснюють органи валютного нагляду та агенти валютного нагляду відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції". Органами валютного нагляду є НБУ та Державна податкова служба України (надалі - "ДПС"). Агентами валютного нагляду є банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку, які отримали ліцензію НБУ. Оскільки нагляд за валютними операціями здійснюють декілька суб'єктів, на практиці можуть виникати труднощі із розмежуванням повноважень, якими може користуватися той чи інший суб'єкт. Ця стаття має на меті прояснити повноваження ДПС у сфері валютного нагляду для уникнення помилкових інтерпретацій та спотворення уявлення про реальні ризики для бізнесу при взаємодії з ДПС. Також у цій статті ми наведемо приклади декількох судових справ, які демонструють реалізацію повноважень ДПС у сфері валютного нагляду, та виділимо важливі тенденції судової практики.

2. Перевірки ДПС у сфері валютного нагляду

Важливо розуміти, що ДПС здійснює валютний нагляд за дотриманням вимог валютного законодавства без втручання у валютні операції та діяльність суб'єктів таких операцій (частина 3 статті 11 Закону України "Про валюту і валютні операції"). Це означає, що ДПС, на відміну від банків, не може запобігати проведенню валютних операцій, що порушують валютне законодавство.

ДПС аналізує отриману відповідно до законодавства податкову інформацію та виявляє факти, які можуть свідчити про порушення платником податків валютного законодавства. У разі виявлення фактів потенційного порушення валютного законодавства ДПС надсилає платнику податків письмовий запит про надання інформації та зазначає такі факти у запиті (підпункт 1 пункту 73.3.1 Податкового кодексу України (надалі - "ПК України").

Протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, платник податків зобов'язаний надати ДПС пояснення та документальне підтвердження стосовно виявлених фактів порушення валютного законодавства. Якщо платник податків в межах строку не надасть пояснення та документального підтвердження, у ДПС з'являється підстава для проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.1.1 ПК України).

Крім того, ДПС може провести документальну позапланову перевірку стосовно потенційних порушень валютного законодавства, якщо ДПС після проведення документальної планової або позапланової перевірки отримала інформацію та/або документи від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення ним валютного законодавства (пункт 78.1.21 ПК України).

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки, яке оформлюється наказом, приймає керівник ДПС (її територіального органу) або його заступник, чи інша уповноважена особа (пункт 78.4 ПК України). Тривалість документальних позапланових перевірок відрізняється в залежності від суб'єкта, який підлягає перевірці. Наприклад, для великих платників податків тривалість не повинна перевищувати 15 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів. Дата початку перевірки визначається у зазначеному наказі. За рішенням керівника ДПС (її територіального органу), його заступника або уповноваженої особи строк проведення перевірки може бути продовжений (пункт 81.1 та пункт 82.2 ПК України).

Після початку документальної позапланової перевірки платник податків повинен надати посадовим (службовим) особам ДПС у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки (пункт 85.2 ПК України). Це можуть бути первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та будь-які інші документи.

Результати перевірки оформлюються актом (за наявності порушень) або довідкою (за відсутності порушень), які підписують посадові або інші уповноважені особи ДПС та уповноважені представники платника податків (пункт 86.1 ПК України, пункт 2 Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (надалі - "Порядок № 727"). В акті фіксуються усі факти виявлених порушень валютного законодавства з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, тощо (пункт 3 та пункт 5 Розділу II Порядку № 727).

Якщо платник податків не згоден з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, він може подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення до територіального органу ДПС, який проводив перевірку, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) (пункт 86.7 ПК України). Комісія територіального органу ДПС з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок розглядає матеріали перевірки протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень (пункт 86.7.1 ПК України). За результатами розгляду матеріалів перевірки дана комісія приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки (пункт 86.7.4 ПК України).

Звертаємо увагу, що акт за результатами перевірки не містить виду і розміру штрафних санкцій, які повинен сплатити платник податків за порушення валютного законодавства. Відповідні штрафні санкції містяться у податковому повідомленні-рішенні територіального органу ДПС (пункт 54.3.3 ПК України). Платник податків зобов'язаний сплатити суму штрафних санкцій протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення в адміністративному або судовому порядку (стаття 56 та пункт 57.3 ПК України).

Крім документальних позапланових перевірок, ДПС має також право проводити фактичні перевірки, однак вони рідше застосовуються у сфері валютного нагляду та стосуються, як правило, здійснення платниками податків розрахункових операцій (стаття 80 ПК України).

3. Штрафні санкції ДПС у сфері валютного нагляду

Найбільш поширеною штрафною санкцією, яку застосовує ДПС, - це пеня за порушення резидентами граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Такими строками є:

• 180 календарних днів для операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року (пункт 14^-2 Постанови Правління НБУ "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 18 (надалі - "Постанова НБУ № 18");

• 365 календарних днів (діяли до набрання чинності Постановою НБУ № 18 і застосовні до операцій здійснених до 5 квітня 2022 року); та

• 90 та 120 календарних днів у випадках, передбачених Постановою Правління НБУ "Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 14 травня 2019 року № 67.

ДПС нараховує та стягує пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина 5, 8 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції"). Як роз'яснює ДПС, нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення законодавчо встановленого граничного строку розрахунків та здійснюється за кожний день прострочення, включаючи день завершення валютного нагляду.

Окрім цього, ДПС уповноважена застосовувати до юридичних осіб штрафні санкції за інші порушення валютного законодавства у розмірі до 100 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства (частина 4 статті 14 Закону України "Про валюту і валютні операції").

Пункт 4 Порядку застосування податковими органами заходів впливу у вигляді штрафних санкцій до юридичних осіб (крім уповноважених установ) за порушення вимог валютного законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2021 р. № 524 (надалі - "Порядок № 524"), встановлює, що ДПС застосовує до юридичних осіб штрафні санкцій за кожний вид порушення вимог валютного законодавства.

Водночас законодавство жодним чином не деталізує такі порушення. Є лише вказівка на те, що такі вимоги валютного законодавства встановлені Законом України "Про валюту і валютні операції", нормативно-правовими актами НБУ, які прийняті відповідно до цього закону, зокрема Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому постановою Правління Національного банку від 2 січня 2019 р. № 5. Також зазначено, що йдеться про вимоги, які стосуються i) проведення розрахунків на території України, ii) проведення розрахунків за валютними операціями, iii) торгівлі валютними цінностями та транскордонного переказу валютних цінностей, iv) здійснення окремих операцій в іноземній валюті та v) здійснення валютних операцій в умовах запроваджених заходів захисту (пункт 4 Порядку № 524).

У цих випадках штрафні санкції накладаються у розмірі 25 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства, або 50 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства, якщо це ті самі дії, вчинені повторно юридичною особою, до якої протягом року було застосовано штраф за таке порушення (пункт 5 Порядку № 524). Штрафні санкції застосовуються протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 3 роки з дня його вчинення. Днем виявлення порушення вимог валютного законодавства є дата складення акта документальної або фактичної перевірки юридичної особи (пункт 6 Порядку № 524).

Виходячи із роз'яснення ДПС, штраф потенційно може бути застосовний за порушення порядку здійснення розрахунків, який передбачений статтею 5 Закону України "Про валюту і валютні операції". Ця стаття встановлює випадки розрахунків в іноземній валюті та загальне правило про здійснення розрахунків на території України в гривні.

Проте наразі, виходячи із законодавства України, а також судової практики, не можливо чітко окреслити коло правопорушень, за які ДПС може застосовувати штрафні санкції. Потенційно штрафні санкції можуть бути застосовні за будь-яке порушення валютного законодавства України.

4. Доступ ДПС до банківської таємниці

У рамках валютного нагляду за дотриманням граничних строків розрахунків ДПС має право на доступ до банківської таємниці. Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит ДПС щодо дотримання резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (підпункт в) пункту 4 частини 1 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

5. Нарахування ДПС пені у разі припинення експортного/імпортного зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог

Часто трапляються випадки, коли ДПС застосовує до юридичних осіб пеню за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами попри те, що зобов'язання за такими договорами уже припинилось на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог. Причина такої проблеми зумовлена наявністю суперечливих та неоднозначних норм у валютному законодавстві.

Відповідно до пункту 5 Розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою правління НБУ від 2 січня 2019 року № 7 (надалі - "Інструкція"), банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (включаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк. Тобто банк розпочинає відлік та завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням відповідних строків (пункт 7, пункт 9 та пункт 10 Інструкції).

Банк має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов'язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог (підпункт 5 пункту 10 Інструкції).

Пунктом 14^-6 Постанови НБУ № 18 передбачено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

З огляду на це банк не закриває валютний нагляд, а ДПС нараховує пеню. Такі випадки стали предметом судового оскарження зі сторони бізнесу.

Для прикладу наведемо постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 320/29423/23 від 16 липня 2025 року.

У цій справі компанія подала позов проти територіального органу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до позивача було застосовано пеню за порушення граничних строків розрахунків щодо зовнішньоекономічного договору поставки. Сторони договору посилались на їх право застосування такої форми розрахунків як зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог та неможливість скасування такого права підзаконними актами. ДПС посилалась, зокрема, на пункт 14^-6 Постанови НБУ № 18.

Верховний Суд підтримав позицію позивача і звернув увагу на наступне:

• суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам (частина 1 статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність");

• обмеження щодо знаття операції з валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, передбачені пунктом 14^-6 Постанови НБУ № 18, адресовані виключно уповноваженим банкам, не означають та не встановлюють заборону суб'єктам господарювання припиняти зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог;

• позивач та його контрагент обґрунтовано виходили з того, що законами України передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків як зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог та з того, що таке право не може бути скасоване підзаконними актами.

Схожу позицію зайняв Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 260/4525/24 від 23 жовтня 2025 року, вказавши на те, що суперечності щодо можливості завершення здійснення банками валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у пункті 14^-6 постанови Правління НБУ № 18 та підпункті 5 пункту 10 Інструкції повинні трактуватися на користь позивача, а не ДПС.

6. Оскарження ДПС правочинів, які суперечать інтересам суспільства та держави

ДПС (її територіальні органи) на підставі пункту 20.1.30 ПК України мають право звертатися до суду щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними, застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення коштів, отриманих за нікчемними договорами, в дохід держави. Відповідачами за такими позовами можуть бути, у тому числі, підприємства, установи, організації.

На практиці ДПС оскаржує правочини на підставі їх суперечності інтересам держави та суспільства (стаття 228 ЦК України). Більшість кейсів не пов'язані із порушенням валютного законодавства, однак такі випадки є.

Розглянемо Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду справі № 420/21182/21 від 17 листопада 2022 року.

У цій справі територіальний орган ДПС подав до суду позов про визнання недійсними:

• договору про відступлення права вимоги, за яким первинний кредитор передав новому кредитору право вимоги з боржника належного виконання вимог договору поставки товару, та

• договору про залік зустрічних однорідних вимог, яким зараховано зустрічні однорідні вимоги за зовнішньоекономічними договорами в частині сплати вартості товару.

В обґрунтування позову ДПС посилалась на безпідставність передачі дебіторської заборгованості від первинного до нового кредитора за договором про відступлення права вимоги з огляду на відсутність господарських взаємовідносин між даними юридичними особами. Тому договір про відступлення права вимоги не відповідає частині 5 статті 203 ЦК України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлює також недійсність договору про залік зустрічних однорідних вимог. Крім того, ДПС посилалась на порушення зазначеними договорами інтересів держави, а саме експортно-імпортного торгового балансу України: проведення безоплатної передачі товару згідно з експортними операціями призвело до ненадходження валютної виручки в Україну.

Суд апеляційної інстанції підтримав позицію ДПС та звернув увагу на таке:

• договір про відступлення права вимоги як правочин не є достатнім доказом наявності заборгованості;

• встановлення факту заборгованості, крім правової підстави виникнення зобов'язання, якою є правочин, вимагає також встановлення обставин щодо здійснення господарської операції, вчиненої на виконання зобов'язання за правочином, як фактичної підстави виникнення заборгованості (постачання товару (надання послуги) тощо);

• встановлення факту наявності дійсних господарських взаємовідносин та заборгованості вимагає дослідження первинних документів, які відображають господарські операції, за якими виникла заборгованість;

• у цій справі не доведено підтвердження господарських відносин між відповідачами, а також відсутність заборгованості; та

• отже, договір про відступлення права вимоги та договір про залік зустрічних однорідних вимог укладені з метою здійснення безоплатної поставки товару за експортними операціями, що призвело до ненадходження валютної виручки до України, а тому порушує експортно-імпортний торговий баланс України, що грубо суперечить інтересам Держави.

Хоча немає значної кількості судової практики за позовами ДПС про визнання недійсними правочину саме з прив'язкою до валютного нагляду, зокрема, стосовно виводу капіталу за межі України, розуміємо, що такий ризик присутній.

7. Висновок

ДПС як орган валютного нагляду має наступні повноваження:

• виявляти факти потенційного порушення валютного законодавства;

• отримувати доступ до банківської таємниці в рамках валютного нагляду за дотриманням граничних строків;

• надсилати платникам податків письмовий запит про надання інформації за результатами встановлення фактів потенційного порушення валютного законодавства;

• проводити податкові перевірки (найчастіше у сфері валютного нагляду проводяться документальні позапланові перевірки);

• вимагати в межах податкових перевірок первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та будь-які інші документи, які стосуються порушення валютного законодавства;

• складати акти (довідки) за результатами перевірки;

• ухвалювати податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства;

• розглядати заперечення на результати податкових перевірок;

• та подавати позови до суду про визнання правочинів недійсними, зокрема, проти компаній.

Найчастіше ДПС застосовує до платників податків пеню за порушення резидентами граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Однак не завжди накладення ДПС пені визнається правомірним. Прикладом є справи, у яких зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами припиняється на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог. У цих справах ДПС нараховує пеню, а суди нерідко визнають протиправним та скасовують податкове повідомлення-рішення, яким ДПС накладає цю пеню.

Види інших порушень валютного законодавства, за які ДПС може застосовувати штрафні санкції, наразі чітко законодавством не врегульовані.