Відокремлений підрозділ за кордоном: організаційні моменти

Нерідко підприємства, які успішно займаються бізнесом в Україні,виявляють бажання розширити свою діяльність за кордоном. І тоді виникають питання, пов'язані з вибором організаційної форми закордонного відокремленого підрозділу. На них і відповімо в статті.

Філія або представництво: як обрати

З позиції українського законодавства виділяють дві форми відокремлених підрозділів: філії та представництва (ст. 95 ЦКУ, ч. 3 ст. 63 ГКУ, ч. 4 ст. 64 ГКУ).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює всі або частину її функцій (ч. 1 ст. 95 ЦКУ).

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи (ч. 2 ст. 95 ЦКУ).

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділені майном юридичної особи, яка їх створила, і діють на підставі затвердженого положення (ч. 3 ст. 95 ЦКУ, ч. 4 ст. 64 ГКУ). Керівники філій і представництв призначаються юридичною особою та діють на підставі виданої їм довіреності (ч. 4 ст. 95 ЦКУ).

Зазвичай філії від представництв розмежовують за їхніми функціональними завданнями:

1) філія призначена для здійснення функції головної організації повністю або частково та ведення господарської діяльності;

2) представництво виконує функції за представленням інтересів підприємства у відносинах із третіми особами, а також їх захисту, зокрема, такі:

- шукає контрагентів;

- укладає угоди;

- приймає претензії;

- складає та подає позовні заяви тощо.

Представництво зазвичай не провадять господарську діяльність.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦКУ відомості про філії та представництва юридичної особи включають до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Тим часом у Законі № 755 поняття "філія" та "представництво" щодо українських підприємств не розмежовують. Використовують загальний термін "відокремлені підрозділи юридичної особи", оскільки правила внесення інформації до ЄДР для них однакові.

Так, дані про відокремлені підрозділи юридичної особи вказують у виписці з ЄДР, яка містить такі відомості (п. 20 ч. 2 ст. 9 Закону № 755):

- ідентифікаційний код відокремленого підрозділу;

- найменування відокремленого підрозділу;

- місцезнаходження відокремленого підрозділу;

- види діяльності відокремленого підрозділу;

- відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата народження, дата призначення та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи;

- відомості про належність відокремленого підрозділу юридичної особи, що припиняється шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення, до юридичної особи - правонаступника;

- інформація для здійснення зв'язку з відокремленим підрозділом: телефон та адреса електронної пошти.

Не розмежовують філії та представництва й у Порядку № 1588. Зокрема, у п. 3.8 якого вказано, що взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників податків і зборів у контролюючих органах підтверджується випискою з ЄДР, яка надсилається (видається) цим юридичним особам і відокремленим підрозділам юридичних осіб у порядку, встановленому Законом № 755.

Дані про взяття на облік юридичних осіб і їх відокремлених підрозділів, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до ЄДР у день узяття їх на облік за основним місцем обліку із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви й ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків узято на облік.

Як філія, так і представництво можуть вести окремий баланс (ч. 5 ст. 8 Закону № 996).

Отже, з позиції українського законодавства не має значення, який саме вид відокремленого підрозділу підприємство створює за кордоном. Правила реєстрації для філії й представництва однакові.

Однак слід урахувати, що з деякими державами підписано договори (конвенції) про уникнення подвійного оподатковування. Перелік цих країн наведено в листі ДФСУ від 24.01.2017 р. № 1414/7/99-99-01-02-02-17. Наприклад, до таких країн належать Азербайджан, Білорусія, Польща.

Поняття постійного представництва зазвичай роз'яснюють у ст. 5 конвенцій. Як правило, там ідеться про те, що для цілей конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства в другій Договірній Державі.

Але при цьому термін "постійне представництво" не включає:

- утримання постійного місця діяльності лише з метою здійснення для підприємства будь-якої діяльності підготовчого або допоміжного характеру;

- утримання постійного місця діяльності лише для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникла внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

А в ст. 7 конвенцій зазвичай указано, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як указано вище, прибуток підприємства оподатковується у другій Державі, але тільки щодо тієї частини, яка належить до цього постійного представництва.

Якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі такому постійному представництву нараховується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою самою або аналогічною діяльністю в таких або аналогічних умовах, і діяло цілком незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

У результаті виходить: якщо підприємство створює за кордоном некомерційне представництво, яке займається лише діяльністю підготовчого або допоміжного характеру, то оподатковуватися податком на прибуток діяльність такого представництва з урахуванням норм конвенцій буде лише в Україні.

Якщо ж юрособа створює комерційне представництво або філію, які провадять не тільки діяльність підготовчого або допоміжного характеру, то прибуток від такої діяльності оподатковуватиметься за кордоном (за нормами закордонного законодавства) і в Україні. Але при цьому підприємство зможе зарахувати сплачений за кордоном податок у зменшення податку на прибуток в Україні (пп. 141.4.9 ПКУ).

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суму податку, що підлягає сплаті в Україні платником податку протягом такого періоду.

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу другої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Тому, виходячи з цього аспекту, підприємство повинно самостійно вирішити, які завдання виконуватиме відокремлений підрозділ за кордоном і який режим оподаткування для нього більш прийнятний.

Якщо підприємство претендує на те, щоб прибуток оподатковувався лише в Україні, воно повинно створити некомерційне представництво.

У разі, якщо на таке оподаткування підприємство не претендує, воно може створити філію або комерційне представництво за кордоном.

Важливо!

Створення будь-якого відокремленого підрозділу (як філії, так і представництва) починається з того, що підприємство після прийняття відповідного рішення приймає положення про філію (представництво) ...