Чи не щомісяця в банк, який запевняв у своїй стабільності, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) уводить тимчасову адміністрацію. Тож із цього моменту вклади, що накопичуються важкою працею, здаються вже недосяжними. У матеріалі ми розглянемо юридичне підґрунтя діяльності тимчасової адміністрації, чого очікувати підприємствам, а також які дії варто вжити
Для довідки
Інформацію про те, які банки належать до категорії неплатоспроможних, можна віднайти на офіційному веб-сайті Фонду.
Перше запитання, котре, безумовно, постає при звістці про тимчасову адміністрацію в банку, що обслуговує поточний рахунок юрособи, таке: чи можна якимось чином забрати власні кошти?
Для розуміння ситуації декількома словами пояснімо процедуру введення тимчасової адміністрації в банку.
У банк уводиться тимчасова адміністрація після того, як НБУ своїм рішенням визнає його неплатоспроможним. Далі, згідно зі ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452), виконавча дирекція Фонду призначає вповноважену особу Фонду, котра надалі якраз і здійснює управління банком. Тимчасова адміністрація вводиться на строк, що не перевищує місяць (ч. 4 ст. 34 Закону № 4452).
Тимчасову адміністрацію можуть подовжити на строк до місяця, якщо здійснюються такі заходи (п.п. 3-5 ч. 2 ст. 39 Закону № 4452):
відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку й подальшою його ліквідацією;
створення та продаж інвестору перехідного банку з переданням йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку та подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку;
продаж неплатоспроможного банку інвестору.
Тимчасова адміністрація подовжується на 5 днів із припиненням не пізніше дня отримання рішення НБУ про відкликання банківсько ліцензії та ліквідації банку під час здійснення таких заходів (п.п. 1-2 ч. 2 ст. 39 Закону № 4452):
ліквідація банку з відшкодуванням із боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, установленому цим Законом;
ліквідація банку з відчуженням під час ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку.
Зверніть увагу
На час уведення тимчасової адміністрації в банк на нього НЕ поширюється дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (ч. 7 ст. 36 Закону № 4452).
Варто відразу зазначити - Закон № 4452 поширюється не лише на фізосіб, але й на клієнтів-юросіб. Щоправда, у порядку черги.
У Законі № 4452 передбачено також порядок урегулювання відносин між неплатоспроможним банком і його кредиторами - юридичні чи фізичні особи, котрі мають документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань (п. 54 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452).
Під час відкриття поточного рахунка в банку завжди підписується договір, що вже є доволі вагомим документом, який підтвердить вимоги стосовно повернення належних коштів. Але, на жаль, коли в банк уведена тимчасова адміністрація, вимоги кредиторів одразу задоволені не будуть (п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону № 4452).
Як у такій ситуації діяти підприємству? Наразі можливий лише один варіант: чекати на інвестиційні вливання в банк, які здатні будуть реанімувати його до стабільного рівня, після чого виконання зобов'язань за укладеними договорами стануть реальними.
У разі якщо інвестора не знайдуть, банк підлягає ліквідації в порядку ст. 45 Закону № 4452. На цьому етапі кредитори отримують право заявити вповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку протягом 30-ти днів із дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії (ч. 5 ст. 45 Закону № 4452).
Вимоги задовольняються в порядку черги згідно зі ст. 52 Закону № 4452, але потрібно бути готовим до того, що перед фізособами та ФОПами вимоги задовольняються в 4-ту чергу, у частині, котра перевищує суму, виплачену їм Фондом. Щодо юросіб та їх коштів у банку - вони відшкодовуються в 7-му чергу, після задоволення вимог перед НБУ. Таким чином, повернення коштів підприємству здається майже казковим.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів складається на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів в національній валюті в розмірах, які існували на дату початку процедури ліквідації банку (п. 4.20 гл. 4 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. № 2, далі - Положення).
Окрім того, вимоги, котрі не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними (ч. 8 ст. 49 Закону № 4452).
Для довідки
Якщо поточний рахунок був відкритий в інвалюті, вимогу буде включено до реєстру акцептованих вимог, але вже в національній валюті в сумі за офіційним курсом НБУ на дату початку процедури ліквідації банку (п. 4.21 гл. 4 р. V Положення).
Тепер же поговоримо про те, як діяти всередині підприємства в ситуації, що склалася.
Коли розпочинається ліквідаційна процедура в банку, його вкладник стають кредиторами. Своєю чергою, вкладник - юридична особа повинен визнати поточну дебіторську заборгованість - Дт 377 Кт 311, 312.
Нагадаємо
Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату (абз. 4 п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).
Таку дебіторку можна списати з балансу лише після її визнання безнадійною, тобто щодо якої є впевненість про її неповернення боржником або за якою сплив строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10). А доти в бухобліку на неї потрібно лише нарахувати резерв сумнівних боргів (Дт 944 Кт 38).
На цьому акцентували увагу й судді в постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 р. у справі № 816/2037/16. Вони вважають, що на заборгованість за коштами, що знаходяться на рахунках банку, який ліквідується, потрібно створювати резерв сумнівних боргів. Тобто контролери й судді доходять висновку, що заборгованість банку, який ліквідується, необхідно списувати через резерв сумнівних боргів на дату ліквідації банку. Процитуймо:
«…заборгованість, стосовно якої існує невпевненість щодо її погашення боржником, визнається підприємством сумнівним боргом.
Пунктами 7, 10, 11 Положення передбачено, що поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.
Відтак, у бухгалтерському обліку операції з резервом сумнівних боргів обліковуються за рахунком 38 «Резерв сумнівних боргів», де ведеться облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення. За кредитом рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів. Лише за рахунок створеного резерву підлягає списанню безнадійна дебіторська заборгованість».
А що у податковому обліку?
З повним текстом статті можна ознайомитися за посиланням (видання "Інтерактивна бухгалтерія")
