Нові правила ринку фінансових послуг в Україні: що змінить новий Закон про фінпослуги

Уже півтора року Національний банк України регулює діяльність окремих фінансових установ. За цей час змінювалися лише окремі положення законодавства та приймалися деякі нормативні акти з метою регулювання ринку. Проте, профільний Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 01.08.2001 р. залишався незмінним і зараз є абсолютно не гнучким для сучасного ринку.

І ось 14 грудня 2021 року було прийнято новий Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», який вводиться в дію лише з 1 січня 2024 року. На вебсайті Національного банку України вже прокоментували, що новий закон встановлює вимоги до мінімального капіталу фінансових установ, спрощує порядок набуття чи збільшення істотної участі, підвищує якість корпоративного управління тощо. Розберемося більше детально в інших нововведеннях, які є не менш важливими для діяльності фінансових установ:

Процедура залучення коштів

Питання залучення додаткових вкладів завжди гостро стояло для власників фінансових установ. Проблема в тому, що чинним Законом фінансовим установам заборонено залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов'язанням щодо їх повернення (ч. 2 ст. 5 діючого Закону 2001 року).

Навіть НБУ підтверджує, що існує невизначеність стосовно дозволених джерел залучення коштів фінансовими компаніями. Про це йдеться у Білій книзі «Майбутнє регулювання ринку кредитування фінансовими компаніями».

Відповідно до нового Закону фінансові установи матимуть право залучати кошти від:

• учасників, афілійованих осіб фінансової установи - у будь-якій формі;

• інших надавачів фінансових послуг - у формі позики та/або кредиту.

• міжнародних фінансових організацій - у будь-якій формі;

• фізичних осіб (крім учасників фінансової установи), вимоги до яких встановлюються Регулятором, та юридичних осіб - у формі поворотної фінансової допомоги або субординованого боргу;

• будь-яких осіб - шляхом проведення операцій з фінансовими інструментами відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»;

• будь-яких осіб - шляхом емісії акцій при збільшенні (зменшенні) розміру статутного капіталу акціонерного товариства;

• регулятора - у випадках, передбачених законом;

• будь-яких осіб (у тому числі нерезидентів) - у формі благодійного внеску, пожертви, гранту, фінансової допомоги, технічної допомоги виключно на безповоротній основі та у визначеному законодавством України порядку;

• в інших випадках - у порядку та спосіб, визначених спеціальним законом.

Наданню фінансових послуг завжди передують інвестиції: не принципово чи це страхування, кредит або лізинг - спочатку потрібно вкласти, а потім вже отримати прибуток.

Очікується, що наведені способи залучення коштів значно спростять операційну діяльність фінансових установ і більше не доведеться припускати, як Регулятор поставиться до обраного власником способу надходження коштів на рахунок фінансової установи.

Залучення фінансовими установами третіх осіб на умовах аутсорсингу

Здавалося б все зрозуміло, багато фінансових установ і на даний час користуються послугами спеціалізованих компаній (юридичні, аудиторські, бухгалтерські, ІТ) і для цього не потрібно встановлювати додаткове законодавче регулювання.

Проте, новий Закон ставить вимоги до залучення не всіх, так би мовити, підрядників фінансових установ, а лише до суб'єктів, які надаватимуть послуги, пов'язані з наданням фінансовою установою фінансових послуг. Наприклад, ведення бухгалтерського обліку, проведення внутрішнього аудиту, управління ризиками, контроль за дотриманням норм (комплаєнс).

Новий закон ставить певні вимоги до процесу залучення таких осіб на умовах аутсорсингу:

1) надавач фінансових послуг зобов'язаний мати внутрішні документи, що регулюють питання аутсорсингу та вести облік договорів аутсорсингу;

2) перелік функцій, до виконання яких можуть залучатися особи, а також вимоги до таких осіб затверджуються наглядовою радою (у разі її відсутності - вищим органом) надавача фінансових послуг;

3) надавач фінансових послуг повинен повідомити Регулятора про передачу третім особам чи про залучення третіх осіб до виконання функцій або процесів на умовах аутсорсингу;

4) аутсорсинг повинен здійснюватися у спосіб, який не призводить до перекладення на особу, що надає послуги з аутсорсингу, відповідальності керівників та інших відповідальних осіб фінансової установи;

5) фінансова компанія або ломбард призначає із числа своїх працівників особу, відповідальну за аутсорсинг, якщо вони передають на аутсорсинг функцію з ведення бухгалтерського обліку або функцію з управління ризиками.

Очевидно, що таким способом Національний банк хоче показати учасникам ринку фінансових послуг, що неможливо уникнути відповідальності, наприклад за неправильно складений фінансовий звіт, навіть якщо цей процес було передано на аутсорсинг. Частину відповідальності все одно нестиме фінансова установа.

Новим законом введено поняття «таємниця фінансової послуги»

На даний час фінансові установи теж не можуть розголошувати конфіденційну інформацію та персональні дані клієнтів відповідно до загальних норм законодавства. Проте, новий Закон відносить певні відомості про клієнта до таємниці фінансової послуги і надає відповідний захист таким відомостям, зокрема:

1) керівники та працівники надавача фінансових послуг при вступі на посаду підписуватимуть зобов'язання про збереження таємниці фінансової послуги;

2) фінансові установи зобов'язані будуть включати до тексту укладених договорів та угод застереження про необхідність збереження таємниці фінансової послуги та відповідальність за її розголошення;

3) особи, винні в розголошенні інформації та/або її використанні на свою користь, що заподіяло шкоду надавачу фінансових послуг, посереднику, клієнту, зобов'язані відшкодувати заподіяні збитки та моральну шкоду відповідно до закону.

Основна інформація, яка належатиме до таємниці фінансової послуги: рахунки клієнта; операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; фінансовий або майновий стан клієнта; організаційно-правова структура клієнта - юридичної особи, її керівників, напрями діяльності; діяльність клієнтів чи інша інформація, що становить комерційну таємницю, про будь-який проект, винахід, зразки продукції тощо, інша комерційна інформація.

Визначено обов'язки клієнта як споживача фінансових послуг

Така новела є незвичною, оскільки на даний час всі положення законодавства розроблені з метою захистити права споживачів. Наприклад, запроваджено вимоги до етичної поведінки при спілкуванні зі споживачами, вже давно споживачі звільнені від сплати судового збору у разі звернення до суду або ж мають право впродовж 14 днів відмовитися від договору без пояснення причин.

Проте, завдяки такому обсягу прав споживачі часто ними зловживають: направляють скарги до регулятора, звертаються до суду, щоб виграти час, впродовж якого можна буде не виконувати зобов'язання тощо.

Новий закон визначає, що клієнт з метою отримання фінансової послуги зобов'язаний:

1) відповідально обирати таку послугу та ознайомлюватися із інформацією про умови та порядок її надання;

2) враховувати власні можливості щодо виконання взятих на себе зобов'язань у зв'язку з отриманням такої послуги;

3) звертатися у разі необхідності до надавача такої послуги за роз'ясненням умов надання послуги перед її отриманням;

4) надавати на вимогу надавача такої послуги достовірну та актуальну інформацію (зокрема документи, що її підтверджують), необхідну для отримання послуги.

Поки що теоретично, але ця норма має шанси бути позитивною.

По-перше, клієнту складно буде звинуватити фінансову установу в тому, що інформація про фінансову послугу була розкрита неповністю. Наприклад, переважна більшість позовів споживачів обґрунтовані тим, що споживач не знав усіх умов договору, фінансова установа вводить в оману клієнтів, здійснює діяльність нечесно тощо.

По-друге, пункт 4 страхує фінансову установу, оскільки саме на клієнта покладає обов'язок надавати достовірні документи та інформацію про себе.

Ще кілька важливих положень з нового Закону

Фінансові установи зможуть запроваджувати процедуру комплаєнсу та призначати особу, відповідальну за його проведення. Комплаєнс включає контроль за відповідністю внутрішніх документів вимогам законодавства та контроль за дотримання працівниками фінансової установи вимог законодавства та внутрішніх документів.

Фінансові установи зобов'язані будуть надавати клієнтам інформацію про відсутність заборгованості у вигляді довідки протягом п'яти робочих днів з дня отримання від клієнта письмового запиту.

Функціонуватиме кредитний реєстр, до якого кредитодавці один раз на місяць будуть подавати інформацію про: боржників; поручителів; заставодавців; надані фінансові зобов'язання, здійснені боржником кредитні операції; задіяні інструменти управління заборгованістю; оцінку кредитного ризику тощо. Національний банк України надаватиме кредитодавцю доступ до інформації з кредитного реєстру для виконання вимог щодо управління кредитним ризиком.

Загалом, новий Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» є об'ємним за обсягом нових термінів та певних процедур. Після його вивчення стає зрозуміло, чому закон вводиться в дію лише через два роки - це той час, впродовж якого фінансові установи зможуть:

• розробити проекти внутрішніх документів (щодо корпоративного управління, аутсорсингу);

• перевірити на професійну придатність ключових працівників та, у разі необхідності, підвищити їх кваліфікацію;

• привести внутрішні процеси компанії у відповідність до нового Закону таким чином, щоб налагодити оперативне надання Національному банку інформації, визначеної законом.

Можна не сумніватися, що з метою деталізації закону регулятор ще буде розробляти власні нормативні документи, які конкретизуватимусь норми нового Закону. Наприклад, вимоги до фізичних осіб, від яких фінансовим установам можна буде залучати кошти, або ж порядок подання до НБУ інформації про укладення договорів аутсорсингу.

Тому, слід не забувати слідкувати за новинами НБУ та вже зараз починати готуватися до введення в дію нового Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Ірина Плискань,

Адвокатське бюро «Ірини Плискань»